Question

Переказ твору на коні і під конем ПОМОГИТЕ СРОЧНО ПОЖАЛУЙСТА!!!!!!!!!

Answer 1

Ответ:

Колись я чув казку про чарівний місточок.

Провисав він над безоднею, і по один бік жила людина, а по другий було все, що потрібно їй для життя. Щодня переходила ту прірву людина. І жити б їй вічно, коли б місточок не вужчав з кожним днем.

Стурбована, щоразу набирала людина все більше припасів. Але чим важчою ставала її ноша, тим вужчим — місточок.

Я теж стою над таким урвищем, і по той бік — прожиті мною роки. І доки не щез місточок моєї пам'яті, буду ходити по ньому, хоча б він став такий вузенький, як лезо ножа.

БІЛЯ ВІКНА

Мама іде на роботу, а ми залишаємось удвох: я і мій брат Сергій. Мені — п'ять років, братові — два.

Велика кімната з глиняною долівкою і широкою дубовою лавою під стіною, старенький стіл, етажерка з книжками та зошитами, широке дерев'яне ліжко, де ми спимо втрьох, — оце й усі наші достатки. Та ще біля дверей стоїть висока бодня з борошном. Дуже цікаво видиратися на неї і дмухати в те борошно: по сипучій поверхні бігають довгасті ямки, зривається завірюхою біленький пилок. Я щосили дмухаю, а брат кричить унизу і смикає мене за ногу, щоб я поступився місцем.

Але найцікавіше місце в кімнаті — єдине невелике віконце в чотири шибки.

Надворі — люта зима, намело величезні кучугури, все покрилося білим, навіть люди, що іноді заходять до нас, сиві од інею. Мама йде в школу, а ми відразу кидаємося до вікна, щоб ще раз побачити її, окутану білим туманом.

Ми давно поділили нижні шибки: ліва — Сергієва, права — моя. За ніч вони обростають грубою кіркою крихкого льоду, товщого внизу, покритого ніжно–білим сніжком. Коли цей сніжок обережно лизати, то він холодний і трохи солодкий на смак. А як почнуть дубіти язики, тоді краще хукати на шиби.

Спершу з'являється кругла темненька криничка. З кожним подихом вона все ширшає й ширшає, а посередині — світлішає й світлішає, тоншає й тоншає кірочка льоду, доки не заголубіє, неждано й казково, омите тоненькою водяною плівкою скло.

Объяснение:

Честно не знаю, правильно или нет)

Answer 2

Звідки береться чоловік? А нікого немає ніде. Попереду коні і під конем. Усіх розтоптали, землю потоптали. Звідки береться чоловік? А нікого немає ніде.

Усе почалось колись у давні часи, коли земля була молода і люди ще не були на ній народжені. Жили лише коні - величні, могутні та швидкі. Вони бігали по просторах пустоші, не знаючи про інший світ.

Аж одного разу під одним з коней з'явилась маленька квітка. Вона була такою ніжною та чарівною, що привернула увагу коня. Він зупинився, підняв голову та подивився на неї. Коню сподобалося, як вона тремтіла на вітрі та випромінювала свою красу. Він став обережно ступати навколо неї, не докладаючи зайвих зусиль, щоб не пошкодити її. Із кожним кроком він відчував, як його серце наповнюється радістю.

Конь був зачарований квіткою. Він думав про неї вдень і вночі, не знаючи, що таке почуття любові. Він був впевнений, що ніколи не покине цю маленьку квітку і буде захищати її завжди. Так вони проводили разом довгі дні та ночі, насолоджуючись щасливими моментами.

Але одного разу небезпека підступила ззовні. Люди, які почали заселяти ці землі, помітили величну могутність коней. Вони бачили, як вони стрибають та бігають, і зажадали володіти ними. Люди вирушили на полювання, збираючи коней, щоб себе повисокувати.

Коли конь зрозумів про неб