Вопрос задан 14.03.2021 в 16:06. Предмет Українська література. Спрашивает Данченко Валерия.

Твір на тему ,, Висловити судження про необхіднісь любові до Батьківщини , до рідних та близьких ,

розвитку почуття власної гідності( за творами Олени Теліги)
0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Мокиевский Олег.

Рідний дім... З нього ми йдемо в життя і сюди повертаємося – хоча б пам'яттю. Щасливий той, хто може вклонитися рідним стінам з вдячністю і любов'ю. І гірка доля тих, кому повернення до витоків життя несе лише розчарування і образу, тих, хто не знайшов у своїй родині рідної душі, близької людини. Я думаю, що вдячними ми, насамперед, повинні бути за тепло рідного вогнища своїм батькам – найближчим людям. Вони розуміють нас і люблять.

Знову і знову перегортаю старий альбом. Миготять рідні обличчя, які допомагають мені освіжити в пам'яті події, що відбулися достатньо давно. Мою увагу привертає пожовкла фотографія молодої дівчини, щось знайоме бачиться в рисах її обличчя. Кокетливе плаття, молодий пустотливий погляд веселих очей. Та це ж моя бабуся! Не впізнати її! Ну, ось же вона переді мною: сива голова, натруджені руки, обличчя в зморшках, а очі – молоді... Я тільки помітив, які в неї й зараз молоді, навіть пустотливі, очі! І тут же подумав, що не можу не написати про найдорожчу, близьку людину, про мою бабусю, завдяки якій отчий будинок став таким затишним і рідним.

Оживають в очах моєї бабусі дні її важкого післявоєнного дитинства, юності, любові, початок важкого життя, який вона винесла з честю, не зломленою ні нуждою, ні війною, ні важкою працею, ні смертю близьких, ні хворобами, ні самою старістю. Звідки вона брала сили?

Дитинство моєї бабусі довелося на воєнний і повоєнний час. Згадує вона, як багато довелося перенести їм, маленьким дітям, в ці страшні роки, як їх мама піднімала двох малюків, провівши на фронт свого чоловіка, мого прадіда. Він не повернувся з фронту – пропав безвісти. Голод, нестаток відчувала сім'я, але прабабуся робила все можливе, щоб виростити дітей. Пам'ятає вона, що бували дні, коли в домі не було що їсти, і те, як вони з братом ходили в ліс збирати «колючку» (соснову хвою), щоб протопити в холодній хаті. Так як бабуся була старша, їй довелося взяти опіку до молодшого брата.......

0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

Любов до Батьківщини, до рідних та близьких, розвиток почуття власної гідності - це теми, які в Оленки Теліги проймають особливе місце. У своїх творах вона звертається до найглибших емоцій людини, спонукаючи нас задуматися над цінністю рідних та своєї нації.

Любов до Батьківщини - це не лише поважання до землі, на якій ми народилися, але й готовність віддати свої сили та знання для її розвитку і процвітання. У творах Теліги чути глибоке переживання за долю України, за її вільну та незалежну існування. Вона підкреслює, що безлюдна земля не має значення, а велику цінність надають люди, що на ній живуть. Батьківщина - це не просто географічний простір, це наше спільне минуле, сьогодення і майбутнє, і саме через це ми повинні прагнути зробити її кращою, вільною та сильною.

Так само важливе місце в творчості Теліги займає любов до рідних та близьких. Вона наголошує на значущості сім'ї як основи суспільства і джерела підтримки та взаєморозуміння. Родина - це місце, де ми вчимося любити, бути терплячими, співпереживати та рости як особистості. Тільки в затишному колі близьких людей ми можемо знайти силу для подолання труднощів та прогресування.

Олена Теліга також ставить питання про розвиток почуття власної гідності. Вона нагадує, що кожна людина має право

0 0

Топ вопросов за вчера в категории Українська література

Последние заданные вопросы в категории Українська література

Задать вопрос