Question

Твир про снижинку маленький

Answer 1

Сніжинка

З неба летіла на землю сніжинка. Вона була легка, ніжна, мов пушинка. І красива, мов зірка. На землі стояв хлопчик. Він бачив, як падає сніжинка.

Хлопчик простягнув долоню. Він захотів приголубити сніжинку. А вона впала на теплу, добру руку й розтала.

Хлопчик з жалем подивився на руку.

На долоні блищала крапелька, мов сльоза.

Answer 2

У тихій лісовій галявинці, Серед зелені і квітів моря, Живе снижинка маленька, Яскрава й чарівна, наче з сновидіння.

Вона легка, мов перше весняне дихання, Повільно опускається з небес вниз, У тихий танок з крижинками вступає, Співаючи пісню про зимовий квіт.

Заметіль буває, і сніг покриває все, Але снижинка не зупиняє свій танок. Вона відчуває, як серце розгортається, Коли бачить, як довкола все засипає покрок.

Вона з'єднує кришталевий світ, Даруючи радість дітям і дорослим. Снижинка розквітає у посмішках, На снігу малюючи свій блискучий слід.

І коли прийде весна зі своїм теплом, Снижинка розтане, але не зникне назавжди. Бо в серцях людей, де кохання прозоре, Маленька снижинка завжди залишиться жити.

Так танцюй, снижинко, в лісовій галявинці, Розсипайся крижинками на шляху своїм. Ти - символ чистоти і ніжності безмежної, Ти - справжній дарунок зимового кімнатику мрій.