Question

Невеликий твір на тему "синичка на моєму подвір"ї"

Answer 1

Прийшла чарівниця зима. У засніженому саду тихо, лише дзвінко кричать птахи. А потім стало зовсім тихо, замовкли пташки й вітер. На наше подвір`я залетіла жовтентка пташка й почала голосно і красиво співати. То була синичка. Синиці дуже прив`язуються до людей. Вони рухливі й спритні. Я спостерігав(ла) за синичкою. Вона сіла на дерево й почала виловлювати комах. На наступний день я знову побачив(ла) ту синичку. Я впізнала її по голівці яка чимось відрізнялась від інших синичок і вирішив(ла) з татом збудувати годівничку. Ми повісили годівничку на дерево. Прилетіла синичка да годівнички й почала їсти. Я була(був) дуже рада(ий) що синичка завжди прилітала із другими синичками на наше подвір`я й вони ласували з нашої годівнички. 

Answer 2

Звичайна синичка, з голубими крильцями, крапкою жовтого на голові, завжди привертає увагу. Вона - маленький кульбабчик живої природи, що розносить радість та жвавість навколишньому світу. На моєму подвір’ї вона стала своєрідним символом життя.

Цікаво спостерігати, як синичка ловить комах чи зернятка, рухаючись легко та швидко серед гілля. Вона майстерно балансує на гілках дерев, шукаючи смачну поживу. Її трель, невеликий концерт дзвіночків, наповнює подвір’я життям та мелодією.

Цілий світ здається іншим, коли спостерігаєш за синичкою. Вона навчила мене терпінню та увазі до дрібниць. Її присутність нагадує про те, як важливо дбати про природу, про її красу та різноманіття.

Кожного разу, коли бачу цю невелику пташку на своєму подвір’ї, вона нагадує мені про просту, але важливу істину: краса природи може бути у кожному дрібниці, якщо ми знаємо, де шукати.