Question

Твір опис місцевості на тему вулиця мого дитинства

Answer 1

Моя вулиця зимовим вечором.Великими пластівцями сиплеться сніг, покриваючи тротуар та проїжджу частину вулиці, дахи будинків, гаражів, осідаючи на гілках дерев. Я виходжу зі свого під'їзду...Попереду тьмяно світить одинокий ліхтар, навколо нього в'ються сніжинки. Йду серед дев'ятиповерхових сірих будинків, що вражають своєю одноманітністю і сумовитістю.Ще тільки шість годин вечора, але вже темно. Світяться вікна будівель. Там, за вікнами, своє життя, свій маленький світ. Мені подобається, проходячи повз будинки, спостерігати за вікнами: різні штори, вигадливі, з мереживами, сучасні жалюзі, різні кольори и різне світло. Світиться вікно – значить, кипить життя, значить, там тепло і затишно.Ось попереду шістнадцятиповерховий будинок . На тлі дев'ятиповерхівок він виглядає своєрідною свічкою. На першому поверсі комерційна аптека, в прибудові зоомагазин з вивіскою – котом Ваською, який лежить на прилавку.Потім ще одна схожа будівля з кафе на першому поверсі і знову будинки, будинки. Все це справа, а зліва проспект з автомобілями, які нескінченно, навіть вночі, снують туди-сюди. Іноді здається: не будь світлофорів, не зміг би перейти на протилежний бік вулиці – так багато машин. Світлофор змушує цей потік на хвилину призупинитися, щоб дати пішоходам можливість перейти вулицю. І знову шум, світло фар. Рух, рух, рух.Це моя вулиця. Рідна вулиця зимовим вечором. Сучасна, галаслива, така, як і багато інших в нашому місті, але така рідна і неповторна для мене.

Answer 2

Вулиця мого дитинства завжди була для мене особливою. Вона була моїм першим досвідом зі світом навколо мене. Ця вулиця знаходилася в спокійному селищі, оточеному зеленими полями та густими лісами.

Коли я виходив на вулицю, перше, що бачив, це величезні дерева, що ростуть уздовж тротуару. Їх гілки витягувалися у повітря, утворюючи природні зелені тунелі. Влітку ці дерева надавали тіні, яку я шукав у спекотні дні. А восени, коли листя починало жовтіти, вони створювали картину, яка змушувала мене захоплюватися природою.

Наша вулиця була також відома своїми квітковими клумбами, які розташовувалися перед багатьма будинками. Коли вони розцвітали, вулиця просто оживала кольорами. Весною там було повно тюльпанів, на літній період - троянд і гладіолусів, а восени - хризантем і нарцисів. Ці квіти створювали відчуття радості та краси, яке я ніколи не забуду.

Тротуар вздовж вулиці був завжди розігрітий сонцем. Коли я ходив по ньому босоніж, почував приємну теплоту під своїми ступнями. Багато разів я грався з друзями на цьому тротуарі, граючи в футбол або скейтборд. Це було моє улюблене місце для проведення часу з друзями.

На кінці вулиці була місцева лавочка, де ми збиралися після школи або вихідних. Там ми обговорювали нові ігри, події у школі та просто проводили час разом. Лавочка була нашим місцем зустрічей, де ми відпочивали й насолоджувалися компанією одне одного.

Вулиця мого дитинства завжди залишиться в моєму серці. Вона була повна спогадів і емоцій, які назавжди залишаться частиною мого життя. Вона навчила мене цінувати простоту природи, красу квітів і дружбу, яку я знайшов на цій вулиці.