Question

272. Знайдiть вставні слова і речення і виділіть iх комами. 1. 1. Мабуть то й буде ідеальне суспільство майбутнього, ли потребою для кожної людини стане робити для іншої тільки щось добре, приемне, корисне, може навіть самопожертовне (О. Гончар.) 2. Не можна кажуть людині помолодшати, а подо- брішати завжди можна. (О. Гончар.) 3. Всяке трапитись може на довгім віку. (О. Підсуха.) 4. Ти мене, кохана, проведеш до поля. я пiду - i може бiльше не прийду. (М. Рильський.) 5. Невже справді неминучість є у чергуванні радості і лиха? (Л. Перво- майський.) 6. Справді краще в рiднім краю хоч і костi поло- жить, нiж в чужині в супокою, хоч би і в достатку, жить (1. Франко.) 7. Трудно розказати, для чого власне нам потріб- на мрiя i що вона таке, та певне в світі ніхто живий без мрії не прожив. (Леся Українка.) 8. На жаль світ побудований так ЩО щастя людства здобувається ціною чиïхсь страждань (О. Довженко.) 11. 1. Треба хлiба людині й металу, треба музики і п'єде- сталу, та мабуть над усе до загину треба віри людині в людину. (В. Забаштанський.) 2. Здається гори перевертав би й не чув би втоми. (М. Коцюбинський.) 3. Виходить немає нічого неможливо- го для людини, її розуму й сили. (С. Голованівський.) 4. Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи. (Т. Шевченко.) 5. Може ви чули, як пахне земля? (Т. Масенко.) 6. Я люблю, як бувае осінню пахне яблуками у хаті. (А. Малишко.) 7. День по- братався нарешті з погодою, в небо підніс малиновi знамена. (А. Малишко.) 8. Чисте небо не налягало на гори, а навпаки своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх. (О. Гончар.)​

Answer 1

Поясненння:

Якось так,відповідь записано на фото

Answer 2

Ось речення з вставними словами і фразами, виділеними комами:

1. Мабуть, то й буде ідеальне суспільство майбутнього, лиш потребою для кожної людини стане робити для іншої тільки щось добре, приємне, корисне, може навіть самопожертовне (О. Гончар).

2. Не можна, кажуть, людині помолодшати, а подобрішати завжди можна (О. Гончар).

3. Всяке трапитись може на довгім віку (О. Підсуха).

4. Ти мене, кохана, проведеш до поля. Я піду - і може більше не прийду (М. Рильський).

5. Невже, справді, неминучість є у чергуванні радості і лиха? (Л. Первомайський).

6. Справді, краще в ріднім краю, хоч і кості положить, ніж в чужині в спокою, хоч би і в достатку, жить (І. Франко).

7. Трудно розказати, для чого власне нам потрібна мрія і що вона таке, та певне, в світі ніхто живий без мрії не прожив (Леся Українка).

8. На жаль, світ побудований так, що щастя людства здобувається ціною чиїхось страждань (О. Довженко).

9. Треба хліба людині і металу, треба музики і п'єдесталу, та мабуть над усе до загину треба віри людині в людину (В. Забаштанський).

10. Здається, гори перевертав би і не чув би втоми (М. Коцюбинський).

11. Виходить, немає нічого неможливого для людини, її розуму й сили (С. Голованівський).

12. Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи (Т. Шевченко).

13. Може, ви чули, як пахне земля? (Т. Масенко).

14. Я люблю, як буває осінню пахне яблуками у хаті (А. Малишко).

15. День по-братався нарешті з погодою, в небо підніс малинові знамена (А. Малишко).

16. Чисте небо не налягало на гори, а навпаки своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх (О. Гончар).