Question

ДАЮ 50 БАЛЛОВ Висловіть власне ставлення до описаних подій. Доповніть текст своїми міркуваннями. ІКОНА Роман стрімко переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку. Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть. Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати якийсь сувенір з рідної України — їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити. Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл. — Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? — верескнув він.— Дивись. Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «під впливом інженери, згідно з якими архітектурний стиль». — Хтось узяв рівненьку дощечку,— пояснював Ханенко,— наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано,— хмикнув,— але на продаж не йде. Тобто,— поправився,— на сувенір не згодиться. Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього: — Ікону давно продав? Антон вперся поглядом у темні очі Романа. — Давно. З рік тому, у місті. — Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси,— мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати. — Розказуй хоч усьому кутку, хоч на все село кричи,— насмішкувато крикнув йому в спину Антон.— Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли. Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах. — Діти мої, мабуть, до ранку не доживу,— з натугою вилітали з побілілих уст слова. — Довго я ходила по цій землі. Живіть і ви довго. Ікону бережіть. І вона вас оберігатиме. (362 сл.)(За С. Соловйовим).

Answer 1

Відповідь: Мій коментар:

Ця історія стосується родинних цінностей, мистецтва та взаємин між братами. За красивою іконою, яка для одного з братів має духовне значення, стоїть історія шахрайства. Роман намагається продати ікону з родинної спадщини, але виявляється, що вона є підробкою. Антон розкриває правду і змушує Романа відмовитися від цього плану.

З одного боку, історія підкреслює важливість родинних цінностей та збереження спадщини, ікони, як символу духовності і віри. З іншого боку, вона показує, як спроба збагатитися може вести до невдячності та розчарування.

Мати, на порозі смерті, нагадує своїм синам важливість родинних зв'язків та оберігання спадщини, яка може бути не лише матеріальною, але й духовною.

Ця історія нагадує нам, що справжнє багатство часто полягає в родинних зв'язках, а не в матеріальних цінностях, і закликає берегти та цінувати те, що ми маємо.

Пояснення:

Answer 2

Я вважаю, що описані події показують низьку моральну культуру братів Романа і Антона, які не цінують свою бабусю і її святиню. Вони продали ікону за гроші, які витратили на розваги, не замислюючись про те, що втратили частину своєї духовної спадщини. Вони також обманули свого друга Ханенка, принісши йому підроблену ікону. Я думаю, що така поведінка є безсоромною і несправедливою, і що вони повинні були берегти ікону як пам'ять про свою бабусю і її віру. Я сподіваюся, що вони зрозуміють свою помилку і покаяться в своїх гріхах. Я також співчуваю бабусі, яка не знала про те, що сталося з її іконою, і яка померла, побажавши своїм онукам довгого життя. Я вважаю, що вона була доброю і мудрою людиною, яка заслуговувала на повагу і любов. Я молюся за її спокій. (156 сл.)