Вопрос задан 29.07.2018 в 09:23. Предмет Українська мова. Спрашивает Гуль Алина.

Твір на тему "Вулиця мого дитинства"Срочно будь ласка,на 2 стрн мiнiмум

0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Акатаева Айым.
Для кожної людини дуже важливо те місце, де вона проводить своє дитинство. Дитинство – це пора, коли все в світі сприймається зовсім не так, як у дорослому житті. Діти навчаються життю по-новому, все, що відбувається в світі навколо них, – це щось цікаве, неймовірне. Саме з цієї причини для дитини весь світ є загадкою, яку той постійно по мірі свого дорослішання розгадує. Першим місцем, де все це у дитини відбувається, є рідна для неї вулиця.Згадуючи своє дитинство і той вплив, який було справлено на мене рідною вулицею або двором, я відразу можуть виділити декілька найбільш важливих аспектів. По-перше, на вулиці свого дитинства я познайомився зі своїми першими справжніми друзями. Не можна по-справжньому дружити з людиною через Інтернет або ще якось ще заочно, дружити можна лише при особистому знайомстві. Як тільки я вперше вийшов на вулицю, я сам по собі почав з кимось знайомитися і спілкуватися, друзі з’явилися якось мимоволі, самі по собі. Разом з ними ми досліджували рідну вулицю, рідний двір і, незважаючи на те, що наша вулиця абсолютно звичайна і нічим не відрізняється від інших, ми завжди знаходили на ній безліч пригод, величезну кількість цікавих занять. Втім, вулиця подарувала мені не тільки приємні хвилини, але і перше в моєму житті розчарування. Звичайно, все не може бути настільки добрим і прекрасним, як хочеться, іноді в житті бувають проблеми. Я навчився цінувати хороших людей, довіряти їм, але і визначати того, з ким мені не по дорозі. Вулиця – хороший вчитель, вона дозволяє людині дізнатися багато нових людей, розширити коло своїх знайомств і навчити відрізняти хороших, відповідальних людей від негідників.Але, як би добре не було в дитинстві, я відчуваю, що воно підходить до кінця. Дитинство закінчується тоді, коли людина починає нести більше відповідальності за себе і за інших. З кожним роком я все більше відчуваю, що моя відповідальність перед собою і перед оточуючими людьми зростає, збільшується, а це означає, що я стаю дорослішими. Я починаю ставитися до вулиці трохи інакше. Я все ще відчуваю до неї свою любов, оскільки з нею пов’язано багато приємних спогадів, але в той же час все-таки я чітко усвідомлюю, що вулиця – це зовсім не те місце, де приймаються серйозні і відповідальні рішення, які мають серйозні наслідки.Зараз я можу сказати, що з рідною вулицею мене пов’язує велика кількість приємних спогадів. Я пам’ятаю про всіх своїх друзів, яких я там пізнав, про хороші і погані знайомства. Рідна вулиця і рідний двір дали мені прекрасний досвід, я впевнений, що цей досвід допоможе мені по життю.
0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

Вулиця мого дитинства завжди залишатиметься особливою для мене. Це місце, де я провів безліч щасливих моментів, де вперше відчув смак волі та дружби, де вчився робити перші кроки і кататися на велосипеді. Кожен куток цієї вулиці має для мене своє значення, свою історію.

Перша річ, яку я бачу, коли згадую вулицю свого дитинства - це великі старі дерева, які стоять вздовж вулиці. Вони завжди були для мене символом стабільності та спокою. Під їхніми гілками ми грали в футбол, ловили комах і просто сиділи, розмовляючи про життя.

Напроти нашого будинку був мій улюблений магазин, де я завжди купував смачні цукерки і морозиво. Там я також зустрічав своїх друзів, і ми разом відправлялися на пригоди по вулиці. Навіть зараз, коли я повертаюся туди, згадую, як ми весело проводили час, ділилися солодощами та секретами.

А ще на цій вулиці стояв мій перший велосипед. Я ніколи не забуду, як мені вдалося навчитися кататися на ньому, і я відчував себе найщасливішою людиною на світі, коли вперше проїхав вулицею без допомоги батьків.

Вулиця мого дитинства завжди буде для мене особливою. Вона наповнена спогадами про безтурботне щастя, дружбу та перші враження. Це місце, де я вчився бути сміливим та незалежним, де я відчував себе дійсно живим. І хоча час не стоїть на місці, ця вулиця завжди залишиться для мене особливою, незмінною і рідною.

0 0

Топ вопросов за вчера в категории Українська мова

Последние заданные вопросы в категории Українська мова

Задать вопрос