Question

ПОМОГИТЕ СРОЧНОО! НАПИШІТЬ ТВІР У ФОРМІ РОЗПОВІДІ З ЕЛЕМЕНТАМИ ОПИСУ ПРО ОСІНЬ ЗА ВІКНОМ!!!​

Answer 1

Ответ:

Вот ответ!

Объяснение:Осінь часто називають золотою. Чому, здогадатися неважко: листя на деревах із зеленого перефарбовується в різні відтінки золотого. Жовта охра, червона мідь, зеленувата латунь, коричнева бронза, блідо-жовте і оранжево-жовте золото — всі ці кольори насамперед нагадують про осінь. Подивишся на ліс, який весь пофарбований у такі відтінки, й мимоволі подумаєш: так, золота осінь. Це дуже красива пора, можливо, найкрасивіша в році. У всякому разі, багато художників особливо люблять писати саме осінні пейзажі. Ця тема дає їм найбагатший вибір фарб.

Шкода, що пора ця зовсім недовга. Якщо календарна осінь триває три місяці, то золота осінь — коли всі дерева стоять жовті — всього два-три тижні. І ось, порадувавши наші очі чистими золотими відтінками, листя раптом починає швидко обсипатися.

Те листя, яке ще залишається на деревах, рідшає щодня, листопад посилюється. Земля теж стає покритою золотом, і це золото — опале листя — шарудить під ногами. Від розуміння того, що ця краса недовговічна, настрій мимоволі стає трохи сумним…

Чим більше листя на землі, тим менше його на деревах. І одного разу листя на деревах не залишиться зовсім, тільки чорні голі стовбури. Це теж все ще осінь, але вже не золота.

Answer 2

Одного сонячного осіннього дня я сидів у своєму затишному кімнатному куточку, дивлячись за вікном на незвичайно красиву картину, яку створила переді мною осінь. Маловідомий стежечки, вкриті пухнастим килимом опалого листя, простягалися на велику відстань, зникаючи в хмарі золотих шат. Яскраві червоні, помаранчеві і жовті листки змішувалися з приглушеним зеленим кольором трави, надаючи картиною ще більш чарівного вигляду. За вікном був приємний осінній прохолодний вітер, що несвіжим зеленим запахом лісу. Він легко коснувся мого обличчя, нагадуючи про те, що пора змінюється, а природа готується до зимового сну. Віддалені шуми вітру вглубині лісу обіцяли, що осінні дощі невдовзі прийдуть, заповнюючи повітря свіжістю й миром. Я пристрасно спостерігав, як повільно падають опалі листки, тихо танцюючи в повітрі, перед тим, як знайти притулок на землі. Вони були легкими і крихкими, схожими на хімічні пір'їнки, які летять увесь час. Відльоти пташок вище художні інсталяції, яку створила сама мати-природа. Все навколо було настільки чарівним, що посередині сказочно-жовтого лісу можна було б заблукати і забути про час. Я продовжував спостерігати, як осінні промені сонця ніжно виблискують на вологому покриві трави, надаючи йому золотистого відблиску. Казковий стілець, зроблений з гілок, стояв під невеликим деревом, забутим наприкінці стежки. Він чекав свого нового власника, якому осінній ліс подарував дивовижні первісні місця для відпочинку. Проходячи крізь дикий м'який синій туман аутентичного осіннього лісу, я збагнув, що краса приховується не тільки величному розмаїтті кольорів, але й в безмежній спокої цього часу. І хоча осінь – це пора розподілу і приготування до холоду, вона також дарує можливість відчути те, що вселюється від природи. Повільний танок золотих листків під вікном говорив про символіку зміни, запевняючи, що всі переживання та ризики варто віддати на волю вітру, як осінній обійм.