Question

ТВІР НА ТЕМУ невелике казкове оповіданя з прямою мовою про квітку !!!

Answer 1

В одному будинку жила маленька лілія всі її любили.Лілії здавалося що так буде завжди,але це не так.
    Через декілька днів у неї заявилася сусідка,кімнатна роза та така гарна, така пахуча. Що про нашу лілію усі забули,а її сусідка начебто раділа що про лілію навіть не згадують.Лілії стало так образливо вона запитувала:" ну чим я гірше, навіщо я тут потрібна".

 Це було 31 грудня і вона знала,якщо загадати бажання у новорічну ніч то воно обов’язково здійсниться,лілія з нетерпінням чекала 12 годин"вже 11 скоро я загадаю бажання"-подумала лілія.Всі ви напевно гадаєте що лілія загадала,щоб її сусідки не було.От і 12 ,лілія загадала бажання і заснула з надією що воно здійсниться. Наступного ранку вона розплющила свою жовтенькі оченята і побачила що роза,стала привітною до неї вона не повірила своїм очам закрила їх і знову відкрила,її радощам не було меж.Лілія почала жити в згоді із розою можна сказати ,що вони стали найкращими подругами.
   за этот рассказ мне поставили 11

Answer 2

У лісі, де росли найкрасивіші квіти, жила одна особлива квітка на ім'я Лілія. Її квіточка була білою, наче сніг, і мала вишуканий аромат, який зачаровував усіх, хто наближався.

Лілія завжди була дуже рада, коли лісові мешканці приходили до неї. Вона завжди ласкаво вітала своїх гостей і надавала їм поради. Для лісових тварин і птахів Лілія була найкращою порадницею, а її аромат надавав їм силу і натхнення.

Але одного дня, коли весна прийшла в ліс, Лілія зрозуміла, що її пелюстки почали в'янути. Вона була вкрай засмучена, але не хотіла турбувати своїх друзів. Вона розмовляла з сонцем і прохала його залишити її ще трохи часу.

Сонце прислухалося до просьби Лілії і дозволило їй залишитися квіткою ще трохи. Лілія завдяки цьому часу зібрала свої останні сили і стала ще красивішою. Її пелюстки стали сяяти неймовірним білим сяйвом, а аромат став ще більш запахливим.

Лісові мешканці повернулися до Лілії і були вражені її красою та ароматом. Вони провели багато часу поруч із нею, слухали її поради і насолоджувалися її присутністю.

З часом прийшла пора прощання. Лілія відчула, що її дні на цьому світі дійшли кінця. Вона вирішила попрощатися зі своїми друзями і сонцем.

Коли Лілія в'янула, сонце зізналося, що ніколи ще не бачило такої краси. Її душа стала однією зі сонячних променів, і вона розлетілася на вітер у вигляді маленьких білих пушинок. Тепер Лілія завжди буде частиною лісу, що залишилася в її серці.

Історія про Лілію нагадує нам, що навіть у найкоротших і найнайкрасивіших моментах життя може бути багато магії і важливих вражень. Квіти, як і люди, завжди залишають свій слід в серцях і душах інших.