Question

Полум(ь/ʼ)яна квітка У давні часи кажут(ь) жив у лубен(ь)с(ь)ких лісах діл (ч)арнамай. Усі звірі й птахи були в н(ь)ого на службі. Вовки пр(е,и)носили йому м(ь/ʼ)ясо вепра птахи зб(е,и)рали най/кращі полуниці а вужі гадюки та ящірки діставали гр(е,и)би духм(ь/ʼ)яні й ніжні, що ростут(ь) під з(е,и)млею. У тих міс(ь)цях, де ніби жив колис(ь) старий (ч)арнамай, виросло над ручаєм товсте м(ь/ʼ)ясисте ст(е,и)бло, а на н(ь)ому ро(с,з)цвіла ч(е,и)рвона й г(о,а)ряча, як вогон(ь), квітка. Є в лісі глухий за/куток: ні/хто там ні/коли не/бував. Він захований і ві(т,д) звірів і ві(д,т) людей. Тіл(ь)ки їжаки п(е,и)р(е,и)кочуют(ь)ся там таємнич(е,и)ми клу(п,б)ками, а під чорним кам(е,и)нем ж(е,и)ве старий вужак. У тому закутку ц(ь)віте під круч(о,е)ю полум(ь/ʼ)яна квітка, що має назву чарнамай-зіл(л)я. Хто знайде її і зірве, той ні/коли, скіл(ь)ки жит(е,и)ме, не/буде с(е,и)ротою. Кожна зустрічна жінка буде йому матір(ь/ʼ)ю, кожний чоловік – бат(ь)ком, юнак – братом, дівч(е,и)на – с(е,и)строю.

Answer 1

Объяснение:

полум'яна квітка

У давні часи кажуть жив у лубенських лісах діл Чарнамай. Усі звірі

й птахи були в нього на службі. Вовки приносили йому мʼясо вепра

птахи збирали найкращі полуниці а вужі гадюки та ящірки діставали

греби духмʼяні й ніжні, що ростуть під землею. У тих місцях, де

ніби жив колись старий Чарнамай, виросло над ручаєм товсте мʼясисте

стебло, а на ньому розцвіла червона й гаряча, як вогонь,

квітка. Є в лісі глухий закуток: ніхто там ніколи не бував. Він захований і

від звірів і від людей. Тільки їжаки перекочуються там

таємничими клубками, а під чорним каменем живе старий вужак.

У тому закутку цвіте під кручею полумʼяна квітка, що має назву

чарнамай-зілля. Хто знайде її і зірве, той ніколи, скільки житеме, не буде

сиротою. Кожна зустрічна жінка буде йому матір'ю, кожний чоловік –

батьком, юнак – братом, дівчина – сестрою.

сподіваюся вірно

Answer 2

Цей текст містить деякі нюанси в українській мові, пов'язані з апострофом (ʼ) та м'яким знаком (ь), які вказують на апостроф або м'якість приголосних звуків. Ось версія тексту з корекціями:

Полум'яна квітка. У давні часи казали, що жив у лубенських лісах дід Чарнамай. Усі звірі й птахи були в нього на службі. Вовки приносили йому м'ясо вепра, птахи збирали найкращі полуниці, а вужі, гадюки та ящірки діставали гриби духмяні й ніжні, що ростуть під землею. У тих місцях, де, ніби, жив колись старий Чарнамай, виросло над ручаєм товсте м'ясисте стебло, а на ньому розцвіла червона й гаряча, як вогонь, квітка. Є в лісі глухий закуток: ніхто там ніколи не бував. Він захований і від звірів і від людей. Тільки їжаки перекочуються там таємничими клубками, а під чорним каменем живе старий вужак. У тому закутку цвіте під кручею полум'яна квітка, що має назву Чарнамай-зілля. Хто знайде її і зірве, той ніколи, скільки житиме, не буде сиротою. Кожна зустрічна жінка буде йому матір'ю, кожний чоловік – батьком, юнак – братом, дівчина – сестрою.