Question

Складіть переказ на твір У ЛІСІ Павло легко вистрибнув із кабіни й вільно побіг убік, одразу знайшовши ледве помітну в сутінках стежину, що вела до лісу. Гуде ліс, сухо подзвонюють мідним листом дуби, співають сосни у високості, під ногами вислизають тугі, мов литі, жолуді. Солодко пахне прілим листом і травами, пізніми грибами, що їх уже торкнулися перші приморозки. У рову аж чорно від тернових ягід на колючих і густих кущах. Коли терен зацвітає весною, то весь рів і лісові кущі по горбах наче обсипані снігом. Сила терну в лісі. Може, від того й назви: Тернівка, Тернова. Поміж терном, на видноті, гойдає колючими батогами шипшина, красується червоними твердими ягодами. По землі, у ровах і ямах, повзе ожина, тьмяно поблискує чорною ягідкою-намистинкою, наче оком у перепілки. Скільки вилазив малий Пашка за тією ожиною по ровах і проваллях, скільки лайки й стусанів мав від матері за порвані штани й пізнє вертання з лісу. Усе те минуло, як перші дитячі мрії, але зосталося в пам'яті на все життя...

Answer 1

Ответ:  Павло легко вискочив з кабіни і почав бігти до лісу, знайшовши ледь помітну стежку в темряві. Ліс гудів, а дуби подзвонювали мідними листами, а сосни співали високо. Жолуді вислизали під його ногами, і було чутно солодкий запах прілих листя, трав і грибів. Рів був чорним від тернових ягід на колючих кущах, які обсипали все весною, а шипшина гойдалася серед терну з червоними ягодами. По землі простягалися ожини, що поблискували чорними ягідками, наче оком у перепілки. Пашко дитячими роками полював на ожину, хоч і отримував лайки від матері за порвані штани та пізні відвідування лісу. Ці спогади залишаться в його пам'яті на все життя.

Объяснение:

Answer 2

У лісі, коли сутінки вже окутували природу, Павло вибіг із кабіни, повітрям пронизуючи запах свіжого лісу. Перед ним лежала вузька стежина, яку він швидко впізнав і яка вела його у ліс. Ліс був живим і дихаючим, гомонівши від гілок до коріння дерев. Високі дуби з листям, що блищало як мідь, шуміли над ним, а сосни на величезних висотах віддавали своє співуче привітання.

Під його ногами знаходилися тугі, наче литі, жолуді, які лисячи вищивали його шлях. Пахло лісом – прілим листям, травами та першими грибами, на які вже націлились перші приморозки. В ровах чорно блискали тернові ягоди на колючих та густих кущах. Коли весна приходила, ці кущі і рів розцвітали, наче обсипані снігом, надаючи лісу неймовірної краси.

Терень стояв в лісі як символ його сили та витривалості. Можливо, саме через цей ліс його називали "Тернівкою" або "Терновою". Поміж колючих гілок шипшини виднілися червоні та тверді ягоди, які гойдались, немов колючі батоги, запрошуючи на спробування.

Павло також згадав про ожину, яка плазмоюла по землі, у ровах та ямах, своєю тьмяною ягідкою-намистинкою, як оком у перепілки. І згадав про свої дитячі пригоди – моменти, коли він лазив за ожиною в ровах і проваллях, і мати лаяла його за порвані штани та пізнє повертання з лісу. Все це вже стало минулим, як перші дитячі мрії, але ці спогади залишились в його пам'яті на все життя, нагадуючи про той неймовірний світ лісу, який завжди лишається в серцях тих, хто його відвідав.