Question

Напишіть твір-роздум у художньому стилі про вчинок вашого знайомого(однокласники, когось із рідних).

Answer 1

Сталася ця подія цього літа. Якось увечері мій старший брат пішов погуляти з друзями. Сиділи вони біля під'їзду, розмовляли, сміялися... як завжди. Усю цю компанію у дворі знають, та й хлопці й дівчата знають майже всіх сусідів, бо самі з цього ж дому. 

Та раптом одна за дівчаток, Тетяна, помітила, що з відкритого вікна на першому поверсі злегка тягне димом. "Гей, хлопці", сказала вона - "погляньте, щось димом тягне. Може, у баби Галі щось пригоріло?"

Всі вони знали і любили бабу Галю, літню жінку, що жила у тій квартирі. Ніхто не знав, скільки їй років. Коли підлітки були ще дітьми, баба Галя вже була старенькою, але бадьорою. Вона любила пригощати дітей пиріжками і розповідати їм казки. Тому для компанії підлітків баба Галя була майже рідною.

Брат побіг до іншого вікна і побачив, що літня жінка спить. Він почав стукати у вікно, а ще один хлопчик, Богдан, побіг дзвонити у двері квартири. Так вони і розбудили жінку. Вона прокинулася і пішла на кухню, де вже майже горіла картопля.

Так сталося, що баба Галя варила картоплю, але позабула вимкнути газ і пішла спати. Таким чином мій брат з друзями допоміг запобігти лиха.

Я не забобонна людина, але ж у цьому є, як мені здається, якась вища справедливість: добру жінку спасли діти, яким вона колись розповідала казки. Хоча, звісно, це була випадковість. 

Answer 2

Таємниця доброти завжди прихована в найпростіших речах. Іноді вона розкривається перед нами в уривках повсякденного життя, неначе заплутана в сплетінні звичайних дій та подій. Я намагався зрозуміти це просту істиною, подивившись на мого друга, Олега.

Олег - це хлопець із мого класу, не найближчий приятель, але завжди пам'ятаючийся своєю великою добротою та величними вчинками. Він завжди був тихим і скромним, і його справи говорили за нього.

Одного разу, коли весь клас переживав черговий хвилюючий тест, я помітив, що Олег не сидів за партою. Я подумав, що він захворів, але виявилося все навпаки. Пізніше, відомою всякому випадковому співрозмовнику з коридору, я дізнався правду.

Олег виявився наймолодшим із багатодітної родини, де фінанси були завжди напруженими. Його мати, майстриня на всі руки, працювала цілі дні на фабриці, а батько, якому доводилось заробляти на життя, був на лікуванні у лікарні. Діти росли і зростали, а грошей на все не вистачало.

Олег вирішив взяти справи в свої руки. Він пішов на роботу після школи, допомагаючи матері підтримувати родину. Його зусилля були неймовірними. Він пропускав вечірні зустрічі з друзями, бо часу на розваги просто не було. Але найважливіше, Олег ніколи не жалкував із залишків свого заробітку на допомогу батькам і молодшим братам і сестрам.

Цей вчинок Олега назавжди залишив великий слід в моєму серці. Він доказав, що навіть у важкі часи можна залишатися добрим і щедрим. Його безкорислива допомога родині, його смілива рішучість долати труднощі, і його віра в краще майбутнє були чимось, що вразило мене глибоко.

Такі люди, як Олег, надихають нас бути кращими, навчають нас, що навіть найменший вчинок доброти може робити світ кращим місцем. Він був прикладом для всього класу і для мене особисто. Його історія навчила мене цінувати прості речі, робити добро і завжди вірити в себе.

Тож, Олегу, я хочу сказати велике "дякую" за твій неймовірний вчинок, за твою доброту та величність душі. Ти довів, що справжні герої нашого часу існують, і їхні вчинки залишають найглибший слід в серцях інших.