Question

Твір на тему вчинок яким я пишаюсь 6 клас

Answer 1

З дитинства мама і тато вчать мене робити хороші, добрі справи. Ці гарні вчинки повинні приносити користь не тільки мені самому, але іншим теж.

Одного разу я зробив особливий вчинок, який тепер згадую з гордістю. Тоді я зустрів навпроти супермаркету маленьку дівчинку чотирьох років. Вона стояла біля пішохідного переходу та плакала. Я запитав її, в чому справа. Вона відповіла, що хоче додому, але боїться перейти дорогу. Я здивувався, чому вона ходить сама. Виявилося, що вона загубила маму у великому магазині.

Я поміркував та здогадався, що мама має бути всередині супермаркету. А дівчинка хотіла бігти додому, вона сказала, що живе десь у багатоповерхових будинках через дорогу. Мала чомусь думала, що мама знайдеться вдома. Але дівчинка навіть не знала своєї адреси! Я не дозволив їй переходити дорогу, бо вона загубилася б остаточно.

Я повів малу назад у магазин та хотів просити охоронця допомогти. Але тільки ми зайшли, як до нас підбігла жінка. Виявляється, весь цей час вона шукала доньку в «лабіринті» супермаркету. Вона так щиро мені дякувала!

Я подумав: добре, що я не пройшов повз дівчинку, коли вона збиралася переходити вулицю. І добре, що я не став їй «допомагати», а подумав своєю головою. Так мені вдалося зробити справжій гарний вчинок.

Answer 2

Вчинок, яким я пишаюся

Існують в житті моменти, які залишають в нашій пам'яті найяскравіші сліди і надають сил для подолання будь-яких труднощів. І одним із таких незабутніх моментів у моєму житті став вчинок, яким я пишаюся.

Це трапилось минулої весни, коли ми з класом відвідали дитячий будинок. Зустріч з дітьми, які потребують нашої допомоги та підтримки, була для мене надзвичайною подією. Ми привезли з собою подарунки, які збирали весь рік, і були готові дарувати їх дітям.

Коли ми увійшли в будинок, я побачив тих самих дітей, про яких нам розповідали раніше. Вони були такі ж як і ми, але долею обрані іншими шляхами. Вони посміхалися і весело зустріли нас. Ми провели цілий день разом, граючи в ігри, розмовляючи та даруючи їм подарунки.

Але один вчинок однієї з дівчаток особливо залишив в мені незабутнє враження. Ця дівчинка, зі сльозами на очах, підійшла до мене і запитала, чому ми прийшли сюди. Я розповів їй, що ми хочемо подарувати їм радість та спільно провести час разом. Тоді вона відповіла мені: "Це так добре, що ви прийшли, бо тут у нас не завжди так весело і тепло."

Ці слова зробили на мені глибокий враження. Я зрозумів, як важливо бути тут і дарувати людям щасливі миті спільності. Цей вчинок дівчинки, яка змогла відкрити своє серце і поділитися своїми почуттями, навчив мене більшій відкритості і співчуттю до інших.

Я пишаюся тим, що був частиною цього дня і маю можливість допомагати іншим. Цей вчинок став для мене важливим уроком про те, як важливо проявляти доброту та робити добрі справи, не чекаючи нічого взамін. Ця зустріч навчила мене цінувати те, що у мене є, і бути завжди готовим допомагати тим, хто цього потребує.