Question

Напишіть твір краса осені

Answer 1

Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. Восени красиво. Листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.

У середині осені з’являється  чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса - сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.

Всюди цвітуть яскраві осінні квіти - айстри, жоржини, хризантеми. Після дощу в лісі багато грибів. На кущах спіють ягоди. У садах теж пора урожаю - стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. Це так чудово - зірвати налите яблуко одразу з гілки! Воно солодке і пахуче, дуже смачне.

Осінь часто непогожа. За густими хмарами ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль.

Буйство кольорів змінюється прозорістю та сірістю в кінці осені. Тільки ясне синє небо не втрачає своєї яскравості. Збирають урожай в полях, садах, городах. Потім прибирають сухе листя у дворах і на вулицях. Голими стоять дерева, часто дме сильний вітер, йде дощ. Холоднішає. Люди все більше поспішають сховатися в будинках і квартирах. З прощальними криками відлітають у вирій птахи. Відчувається, що скоро настане зима.

Answer 2

Я люблю осінь. І хоча завжди чекаю її, вона приходить несподівано. Диво­вижна краса осені в період, коли вона на мить зустрічається з літом. Чарівна пора, коли синява небес спускається додолу, щоб приголубити землю перед дов­гими холодами, пора осіннього золота і бабиного літа, щемлива і терпка, п’янка від стиглих яблук і груш, від свіжозораної землі:

Моя друженько осінь.

Знов з тобою підемо, збратавшись, в гаї.

Будем легко ступать по землі...

Стихає спів птахів, замовкають діброви, одягаючись у жовтаво-золоте вбран­ня, сохнуть трави, та ще продовжують тягтися до останнього тепла осінні квіти: жоржини, мальви, пізні чорнобривці:

Вітри осінні вже несуть морози,

І догорають клени, як свічки... в саду жоржини ронять тихі сльози у час ранковий, в тихий час нічний.

Народний геній витворив прекрасні образи, пов’язані із порою згасання: зо­лота осінь, бабине літо, осінній листопад, осіннє золото. Дехто все це пов’язує із прожитими роками, тому осінній сум чи осіння печаль в поезіях і тужлива, і світла:

Розгубила свої роки І не вгледіла коли...

Десь помчали в степ широкий Чи з водою попливли.

Осінь — пора згасання природи. Коли вона минає — живу надією на зу­стріч:

Не думайте, що разом з нами згасне світ.

Мій подих — не пора прощання.

В білі сніжинки перетвориться мій сміх,

І вам залишаться лиш сум, чекання.

Answer 3

Краса Осені

За вікном листя золотом грає, Дерева хитро покриває вбранням, Так осінь землю чарує маємо, Забуваємо про літо жагуче.

Осінь, чарівна, мов фея давня, На плечах зігріття м'яке покладає, І трави, ліси, й небо блакитне Красою своєю запалює.

Природа, наче художник-володар, На полотні живому міняє кольори, Золотом листя намалював палац, І червоним сонце сяє на зорі.

По дорозі килим з листя рясніє, Крокуючи, легше серце стає, Забуваємо години літає, В дивовижний світ осені мандруємо ми.

Ліси гойдаються у жовтій вітрі, Співають птахи свою відьмову пісню, Земля у листі ховає скарби, Мов чарівниця, нас усіх приваблює.

І кожен день приносить новий чар, Осінь дарує нам красу свою, Ми насолоджуємось тихо впадають І листя золоте, і сонячний промінь.

Тож, зустріньмо осінь з посмішкою й радістю, Відчуймо диво її казкових днів, Краса осені несе нам гармонію, Збагачує серця, гасить втоми.

Все навколо мов казковий малюнок, Ліси й поля, й гори вдалеку, Пливе чарівний осінній оркестр, Щедро даруємо їй свою похвалу.

Осінь, красуне, ти завжди в серці моєму, Із золотим листям, ніжністю в очах, Ти надихаєш нас вдячністю й любов'ю, Краса осені, як мрія чудова.