Question

Твір з 6 фразеологізмами, на любу тему

Answer 1

Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.

Answer 2

Тема: Подорож у світ фантазії

Надворі настане літній вечір, і як вітерець заспіває вірші, мої думки захоплюють світ фантазії. Закривши очі, я потрапляю до світу, де кожна деталь яскрава, як "крапля роси на травинці". Втомленість летить геть, а фантазія розквітає, як "квіти на лузі".

Здійснюється моє "мріяння про казку". За старим млином, серед зелених гаїв, з'являється таємнича стежка, що веде до "джерела безмежності". Вода у ньому золотиста, наче "сльози феї", і вона дарує магічну силу усім, хто її вип'є.

Сміх дзвенить десь удалині, як "звук чарівної флейти". Це мої нові друзі, "сказкові істоти", які з радістю приймають мене у свій чарівний коло. Вони вміють "літати на крилах фантазії" і відкривають для мене неймовірні горизонти.

Запальні "кольорові вогники" випливають із-за гаю і створюють магічний "світ сяйва". Тут усі мої "мрії збуваються", а серце сповнюється радістю, наче "соловейко у лісі".

Любий світ фантазії, дякую тобі за цю чудову подорож. Тепер я знаю, що "фантазія не має меж" і завжди зможе знайти свій шлях до мого серця. І коли знову захочеться збагнути всю красу цього світу, я знову відкрию сторінку своїх фантазій і подарую їм життя.