Question

Твір переказ під вікном.У весняннім буянні калина і бузина... Далі яке продовження Даю 50 балів

Answer 1

У веснянім буянні біліли сади. Цвіли бузина та калина. Сяяла білим цвітом журлива черемуха. Хоч зазвичай усі ті кущі й дерева не цвітуть ніколи в один і той самий день, але тієї весни вони чомусь цвіли разом.Пізній місяць виплив з-поза обрію на перистих хмаринах, на подраних небесних пуховиках.Усе довкола засвітилося печальним і тихим світлом. Навкруги завидніло, неначе вдень, бо все навколо було біле. Михайлик перешугнув через паркан садиби і опинився в вишневому садку. Тут над усім панував той самий місяченько.Під ногами перекочувались місячні плями, пересіяні через гілля та листя вишень, яке хилилось од кволого вітру. Михайлик незчувся, як ззаду хтось підійшов. Пролунав вражений вигук: «Михайле!» Перед хлопцем стояла його мати. Мати тягла Михайла геть від того вікна, розпитуючи, коли ж він зашле до дівчини ста ростів.

Могут быть ошибки будь окуратен

Answer 2

Під вікном моєї оселі, у веснянньому буянні, калина та бузина виглядали вражаюче. Їхні яскраві квітки сяяли, неначе намагалися залучити увагу кожного, хто минає це чудове місце.

З кожним днем природа пробуджувалася все більше, зазеленіли галявини, та заспівали птахи в деревах. Калина, що знаходилася під самим вікном, розпускала свої білі квітки, неначе хотіла розповісти про свою красу. Її яскраві червоні ягоди, які збирають влітку, обіцяли чудовий урожай.

Також поруч росла величезна бузина, вкрита величними кремово-білими китицями квітів. Кожен її квітконос був наче маленькою казковою гілочкою, що дарує магічну ауру тому місцю. За цією красою завжди прилітала різнобарвна фауна: граціозні метелики, запашні бджілки та щебетливі птахи, що доповнювали мелодії природи.

Зранку, коли сонце тільки-но піднімалося над обрієм, атмосфера наповнювалася свіжістю. Кожен подих природи був повним енергії та оптимізму. У вечірній час, сонце повільно заходило, фарбуючи небо неймовірними відтінками. Вітерець піднімав м'які пелюстки квітів, а дзвінкі пташині голоси створювали неповторний симфонічний звук.

Кожного дня, я проводив багато часу біля вікна, насолоджуючись природою та дивуючись, як вона неймовірно змінюється з дня на день. Кожне ранок та кожний вечір приніс нову радість і захоплення.

Це місце, під вікном моєї оселі, стало для мене невичерпним джерелом натхнення та спокою. У веснянньому буянні калина і бузина пробуджували в серці найтепліші почуття та спонукали дивитися на світ з новою перспективою. Вони нагадували, що прекрасне завжди поруч – лише потрібно підняти свій погляд та помітити кожну деталь, яку нам пропонує цей чудовий світ.

Таким чином, природа була тим невичерпним джерелом, яке дарувало мені натхнення та заряджало позитивною енергією кожен день. Я вірю, що коли ми знаходимо гармонію з природою, ми знаходимо гармонію з собою.

(Кінець твору)