Question

МИНИ розказ на любу тему на українськой

Answer 1

Земля - наша мати

"Земля - наша мати всiх годує", - говорить українське прислiв'я. Менi здається, що в ньому вiдбито ставлення українського народу не тiльки до землi, а й взагалi до всього навкiлля: рослин i тварин, до рiчок i степiв, до пiдземних багатств i повiтря. Щиро шануючи все це, навiть складаючи певнi ритуали, присвяченi життю довкiлля, наш народ нiби доводив свою невiд'ємнiсть вiд природи, залежнiсть вiд неї.  

Минають столiття. Життя суспiльства не стоїть на мiсцi, розвивається, вдосконалюється. Але це вдосконалення чомусь iнколи йде лише на користь людинi, завдаючи невиправної шкоди природi. Виходить, утворюється замкнене коло: людина залежить вiд природи, але, прагнучи полiпшити своє буття, вона цю природу нищить!  

Тому зараз у нашому суспiльствi так гостро постає проблема екологiчного захисту, стрiмко зростає iнтерес до екологiчних питань. Все доступнiшою стає тривожна iнформацiя про забруднення навкiлля. Люди намагаються перебудувати свої взаємини з природою, бо екологiчна криза охопила практично вже увесь свiт. Проблема порятунку Землi виходить на перший план людських турбот: дiють запровадженi програми щодо економiчного використання природних ресурсiв, контролюється ступiнь забруднення бiосфери вiдходами виробництва, проводяться оздоровчо-гiгiєнiчнi заходи, поглиблюється наукова i виховна робота з екологiї.  

Та цього буде замало, якщо ми не настроємо свої душi на спасiння неньки-природи, нашої годувальницi. Кожен повинен розумiти, що вiн - частка великої сiм'ї, яка, потрапивши у бiду, намагається вижити i продовжитись у майбутнiх поколiннях. Тому-то так важливо плекати в серцi любов до своєї Батькiвщини, дiлитися нею з iншими, передавати нащадкам. Я вбачаю в цьому щире покликання кожного сина або дочки Землi, бо "Земля багата - народ багатий", - вчить нас народна мудрiсть.  

Так, ми ще вважаємося малими, бо лише вчимося у школi. Та вже зараз ми можемо багато чого зробити! I починати треба iз захисту дерева бiля рiдного будинку, птахiв у скрутний для них час. Здається, це зовсiм просто: не дозволяти собi забруднювати рiчку або ставок, не засмiчувати землю, якою ходиш. Але це "просто", менi здається, є своєрiдним тестом на людянiсть, на твоє право називатися частиною природи.  

I перлина цiєї природи, Україна, як нiколи, саме зараз потребує нашого дбайливого ставлення i захисту. Її життя останнiми роками значною мiрою розвивалося пiд знаком Чорнобильської катастрофи 1986 року, що стала нацiональною трагедiєю. Чорнобильська АЕС, яку називали "сонцем Полiсся", оспiвували у вiршах, у яку вiрили, раптом вибухнула радiоактивними елементами, утворивши заражену зону, небезпечну i для майбутнiх поколiнь, поранивши нашу землю, забравши життя людей.  

Та я вiрю, що українцi, якi завжди славилися своєю працездатнiстю, дбайливiстю i любов'ю до природи, зможуть запобiгти подальшому руйнуванню найсвятiшого - рiдної землi. Треба тiльки серцем пам'ятати, що ми - одна славна родина i земля у нас, як i мати, - на всiх одна!

Answer 2

Одного чудового літнього дня, коли сонце високо сяяло на блакитному небі, маленька дівчинка на ім'я Анна розпочала свою захоплюючу пригоду. Вона жила у затишному містечку на околиці лісу і завжди мріяла побачити загадковий і таємничий ліс, про який розповідали легенди.

Анна взяла з собою кошик, наповнений смачними ягодами та печивом, та пустувату книжку, в яку збиралися записати всі враження з подорожі. Її серце билося із збудженням, а коли вона потрапила у ліс, вона майже задихалась від захоплення.

Ліс виявився ще більш чарівним, ніж усі легенди. Він був повний життя: величних дерев, де кущів і ліан, із завмерлими стовбурами, які здавалося, живуть століттями. Птахи співали свої пісні, якими здавалося, вони зустрічали Анну, а барвисті метелики злітались на її плече.

Під час своєї екскурсії Анна зустріла дивовижну казкову істоту - ельфа на ім'я Ельмір. Він був не вищий за долоню, мав довгі вуха та блакитні очі. Ельмір був дуже доброзичливим і розповів Анні, що ліс ховає в собі багато таємниць і див, і тільки найвідважніші діти можуть їх відкрити.

Разом із Ельміром, Анна досліджувала глибини лісу, знаходила місця з найпрекраснішими видами та збирала різнобарвні квіти, які навіть не могли бути уявлені в місті. Вона збагнула, що ліс має свою власну магію, і саме тут можна знайти втрачену частку себе.

Повертаючись додому, Анна несла з собою не лише кошик ягід і печиво, але й незабутні враження, які запам'яталася на все життя. Вона знала, що ще повернеться до цього чарівного місця, щоб дізнатися ще більше таємниць, адже ліс став для неї найулюбленішим куточком на землі.

Так закінчилася одна з найкращих пригод Анни, яка довела їй, що навіть найзвичайніший день може стати особливим і магічним, якщо маєш відвагу відкритися новим емоціям та дослідити невідомі світи. Ця історія показала, що в нашому житті завжди можна знайти щось цікаве і дивовижне, навіть якщо здається, що навколо все так звично і знайомо.