Question

Твір за власним спостереженням.Срочно нужно!дай 20 балів! ​

Answer 1

Ответ:

Объяснение:

Я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. Але найбільше мені подобалось спостерігати за випіканням пиріжків. У неї якесь особливе ставлення до хліба. Мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба.

Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.

Спочатку бабуся замішує тісто, додаючи в нього дріжджі, яйця, цукор, масло, борошно, молоко. Вона вимішує тісто ложкою, тоді руками, а потім смішно б'є тісто кулачками та об стіл. Вимішане тісто кладе у дерев'яну діжу, щоб підходило. Вона каже, що у дерев'яній діжі тісто пахне смачніше, бо там живе давній дух предків. Поки тісто підходить, бабуся готує начинку для пиріжків: капусту, товчений горох, ягоди вишні, мак. Від швидкої роботи на обличчі у бабусі виступають крапельки поту, але вона на це не звертає увагу. Вона не стомлюється, бо хіба ж можна втомитись від улюбленої справи?

Мені подобається спостерігати, як росте тісто у діжі, а іноді аж вилізає звідти. Ось тісто вже готове. Бабуся виробляє невеликі формочки пиріжків, кладе в них начинку і викладає на змазані олією листи. Треба почекати, щоб пиріжки підійшли. Потім бабуся змазує пиріжки збитим яйцем і ставить їх у піч. Перед цим піч витоплена до певної температури. Закриває піч заслінкою і чекає десь хвилин 15—20. Ось тепер вона може трошки відпочити. Я так люблю ці хвилини. Моя бабуся лагідно посміхається, гладить мене по голівці, ніби маленького, а інколи ще й пісню співає. І таким теплом, радістю віє від неї, що я забуваю про всі свої невдачі, і теж чекаю пиріжків. І от прийшов довгоочікуваний час. Бабуся бере лопату, дістає нею листи. На столі, застеленому білою тканиною, вона викладає пиріжки. Накриває їх теж біленькою тканиною. Я завжди дивувався, для чого це? Але моя втіха, моя бабуся таємниче мені шепоче: "Не займай, встигнеш, хай пиріжечки вільно подихають, відпочинуть". Так воно і є. Пиріжки духмяні, м'якенькі, так і ваблять до себе.

Answer 2

Мій перший день у новому місті

Сьогодні я хочу поділитися з вами своїми спостереженнями з першого дня у новому місті. Мене звуть Макс і я тільки що переїхав сюди зі своєї рідної деревні. Нове місто було для мене справжнім викликом, але воно теж відкрив для мене чимало неймовірних можливостей.

Починаючи зранку, я відчував змішані почуття — радість від нових можливостей і сумнів щодо того, як впораюся зі змінами. Перший розбіжний день в новому місті може викликати тривогу в кожного. Однак я вирішив бути відкритим до нових вражень та позитивно налаштованим.

Під час своєї прогулянки по місту, я помітив, як різноманітні культури і національності гармонійно співіснують одна з одною. Різнобарв'я знаходить своє відображення в архітектурі, кухні та одязі містян. Мені здалося, що це місце, де кожен може бути самим собою та знайти своє місце під сонцем.

Велика кількість кафе і ресторанів розташованих на вулицях надавала місту жвавості та енергії. На кожному кроці мене зустрічали усміхнені обличчя і доброзичливі вітання. Спілкування з місцевими допомогло мені відчути тепло та ласку цього міста.

Вечір був особливо мальовничим. Відвідавши парк, я був приголомшений його красою і гармонією з природою. Парк був наповнений сміхом дітей, зустрічами закоханих та сім'ями, які проводили час разом. Тут, серед природи, я почував себе спокійним і вдячним за змогу досліджувати нове місце своєї життєвої подорожі.

Повернувшись додому, я зрозумів, що переїзд у нове місто — це чудова можливість відкрити для себе неймовірно багатий світ. Незважаючи на початкові тривоги, я відчував, що це місце, де можна знайти своє місце та зробити щось значне.

Таким чином, мій перший день у новому місті був чудовим досвідом. Я почував себе вдячним за можливість почати нове життя, зустрічати нових друзів і відкривати для себе нові горизонти. Це пригадування завжди буде зі мною, нагадуючи, що життя — це постійна зміна, а нові можливості чекають на кожного з нас, якщо ми відкриті їм.

(20 балів за власним спостереженням)