Question

Художній твір про" Що я роблю на карантині"Срочно​

Answer 1

Карантин це дуже складний час для всіх людей світу і мене в тому числі. я прокидаюся не так як зазвичай, приблизно о 9 ранку. потім снідаю і відпочиваю за ком'ютером. Далі я розумію що вже вемя робити уроки і сідаю неохоче за них. Ніколи не думав що буду їх робити так довго! Вже після всього цього я зі спокійною душею відпочиваю, читаю улюблену літературу, дивлюся фільми і просто приємно проводжу час. Я самоізолював себе на днякий час, бо дуже боюся захворіти. Якщо ти теж хочеш щоб вірус обминув нас стороною то також самоізолюйся,

Answer 2

Ответ:

карантин змушує багатьох, проводити багато часу вдома, а відтак – позбавити себе звичних радощів життя: походів до театру, кіно, на концерти чи просто на шопінг або в інші людні місця. На карантині я роблю багато домашнього завдання, стараюсь помогти мамі по хаті. Дивлюсь фільми та їм.

Answer 3

У домі сиджу, я на карантині, Дні розтягнулись, мов учорашні. Не вийти на вулицю, не погуляти, Та що ж, інші можливості знайти?

Проснувшись зранку, вже біжу до вікна, Сонце сяє світло, як кришталева нитка. За склом я спостерігаю за світом, Що минає за вікном мого дому.

Парки та майдани тепер порожні, Лише вітер шумить, наче співає душі. Міста заснули в спокої й тиші, А я вдома, намагаючись знайти свій шлях.

Освоюю нові хобі та навички, Вивчаю музику, малюнок і поезії тонкощі. З'явилися години для самоосвіти, Карантин нам дарує час для творчості без межі.

Відкриваю для себе світ віртуальний, Знайомлюсь з новими людьми, ніби в реальному житті. Відстань не заважає спілкуванню теплому, Світ змінюється, але людська душа залишається доброю.

І хоч дні пливуть повільно, мов річка весняна, Я не самотній, маю себе та свої мрії палкі. На карантині я росту, мов розквітаючий сад, Свій внутрішній світ збагачую, наче скарбниця незбагненна.