Question

Диктант . вставить запятые и буквы, срочно. Не можна ходити по рідній землі не чаруючись м..лодійною мовою випл..каною народом у віках. Виплеканою подарован..ою нам на/віки/вічні щоб берегли щоб леліяли щоб розв..вали далі м..луючись нею що/дня. Бе..перечно слова можуть об..єднувати та роз..єднувати але та сила котра єднає у/стократ ду..ча. Усього/на/всього одне слово вчасно промовлене часто може змінити все. У нашого народу не/має скарбу більшого ніж його рідна мова ніжна й солов..їна. І коли є загроза хоч дещицю цього скарбу втратити нас проймає тр..вога. Як матір за рідну дитину як господаря за чистий лан дбайливо ним оброблений. Маємо зробити все для того щоб не/згорнулися крила щоб не/обірвалася золота нитка яка веде з/давніх/давен у наші дні. Слова це ті ж зернини посіяні в родючу землю це хліб наш насущний без якого немислиме саме життя. Слова це крила ластівки. Вона їх не/почуває але без них не може зл..тіти. С/покон/віків слова сказані й не/сказані живуть у душі народу даючи йому силу. Свято української мови це ствердження жит..єдайності рідного народу його бе..смерт..я в майбут..н..ому.

Answer 1

Не можна ходити по рідній землі не чаруючись мелодійною

мовою виплеканою народом у віках. Виплеканою подарованою нам на віки вічні, щоб берегли, щоб леліяли, щоб розвивали далі ,

милуючись нею щодня.

Безперечно слова можуть об'єднувати та роз'єднувати, але та

сила, котра єднає у стократ дужча. Усього на всього одне слово

вчасно промовлене часто може змінити все. У нашого народу

немає скарбу більшого ніж його рідна мова ніжна й солов'їна.

І коли є загроза хоч дещицю цього скарбу втратити нас проймає

тривога. Як матір за рідну дитину, як господаря за чистий лан

дбайливо ним оброблений. Маємо зробити все для того, щоб

не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде

з давніх давен у наші дні.

Слова - це ті ж зернини посіяні в родючу землю, це хліб наш

насущний без якого немислиме саме життя.

Слова - це крила ластівки. Вона їх не почуває, але без них не

може злетіти. С покон віків слова сказані й не сказані живуть у

душі народу даючи йому силу.

Свято української мови це ствердження життєдайності

рідного народу, його безсмерття в майбутньому.

Answer 2

Звісно, я допоможу вам поставити правильні запяті та вставити пропущені букви в тексті. Ось виправлений варіант:

"Не можна ходити по рідній землі не чаруючись молодійною мовою, виплетеною народом у віках. Виплеканою, подарованою нам на віки вічні, щоб берегли, щоб лелеяли, щоб розвивали далі, милуючись нею щодня. Безперечно, слова можуть об'єднувати та роз'єднувати, але та сила, котра єднає у стократ душу. Усього на всього одне слово вчасно промовлене часто може змінити все. У нашого народу немає скарбу більшого, ніж його рідна мова, ніжна й солов'їна. І коли є загроза хоч дещицю цього скарбу втратити, нас проймає тривога. Як матір за рідну дитину, як господаря за чистий лан, дбайливо ним оброблений. Маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давніх-давен у наші дні. Слова це ті ж зернини, посіяні в родючу землю, це хліб наш насущний, без якого немислиме саме життя. Слова це крила ластівки. Вона їх не почуває, але без них не може злітіти. Споконвіків слова, сказані й несказані, живуть у душі народу, даючи йому силу. Свято української мови це ствердження життєдайності рідного народу, його бессмертія в майбутньому."