Question

Мене Вітчизна (мати) колихала і піднесла до сонця на руках. (М. Стельмах.) 2. Нема краю можливостям матері (природи), як немає межі людському розуму. (О. Довженко.) 3. Час (шуліка) летить, і немає йому вороття. (Є. Гуцало.) 4. Травою (берізкою), немов павутинням, заплівсь квітник. 5. Ми йдемо по Львову, тчемо по дорозі килимок (розмову), ниточку між нами слово (човник) тягне. (Д. Павличко.) 6. Я на палубі пароплава (Некрасов). (О. Довженко.) 7. Вечір (мисливець) підстрелене сонце несе у сірому ягдташі. (Л. Костенко.) 8. Жовтий-прежовтий метелик мов дражнився: сяде на буркун (траву) й гойдається. (Ю. Яновський.)

Answer 1

Ответ:

(пишемо через дефіс, бо це прикладка.)

Объяснение:

1. Мене Вітчизна-мати колихала і піднесла до сонця на руках. (М. Стельмах.)

2. Нема краю можливостям матері-природи, як немає межі людському розуму. (О. Довженко.)

3. Час-шуліка летить, і немає йому вороття. (Є. Гуцало.)

4. Травою-берізкою, немов павутинням, заплівсь квітник.

5. Ми йдемо по Львову, тчемо по дорозі килимок-розмову, ниточку між нами слово-човник тягне. (Д. Павличко.)

6. Я на палубі пароплава "Некрасов". (О. Довженко.)

7. Вечір-мисливець підстрелене сонце несе у сірому ягдташі. (Л. Костенко.)

8. Жовтий-прежовтий метелик мов дражнився: сяде на буркун –траву й гойдається. (Ю. Яновський.)

Answer 2

1. Мати колихала мене і піднесла до сонця на руках, наче Вітчизну. (М. Стельмах.)
2. Немає краю можливостям матері природи, так само, як немає межі для людського розуму. (О. Довженко.)
3. Час летить, як шуліка, і йому немає повороту. (Є. Гуцало.)
4. Квітник заплівся травою, немов павутинням на берізці.
5. Ми йдемо по Львову, тчемо по дорозі як килимок, а слово тягне між нами ниточку, наче човник. (Д. Павличко.)
6. Я стою на палубі пароплава, немов на найвищій точці. (О. Довженко.)
7. Вечір несе підстрелене сонце, наче мисливець у сірому ягдташі. (Л. Костенко.)
8. Жовтий-прежовтий метелик, наче дражнився, сідає на буркун і гойдається. (Ю. Яновський.)