Question

Контрольний письмовий докладний переказ тексту-роздуму дискусійного характеру в публіцистичному стилі. "Чому нам потрібна поезія"Часто доводиться чути: «Навіщо оті вірші? Кому здалася ваша поезія? Будь-яку думку чудово можна висловити прозою. І простіше, і зрозуміліше. Ніж витрачати на оті поезії час, краще в комп’ютерну гру пограти! І швидкість реакції потренуєш, і задоволення отримаєш!»Та невже авторові цих слів не доводилося переживати від поетичних рядків потрясіння? Невже він ніколи не брав на самоті збірочку віршів і вдумливо не прочитав дві-три поезії? Невже отримане від їх читання задоволення можна порівняти з хай і цікавою, але такою бездушною грою?Поезія — звучання душі, адже душа не буває німою! Поезія пробуджує смуток і радість, заспокоює або викликає біль. Вплив поезії на людину неможливо передати словами. Вона — віддзеркалення розмаїтого духовного світу.Знаєте давньогрецьку легенду про гору Парнас? На ній щовесни водили танки сестри Аполлона. Це — музи, прекрасні юні богині. Кожна з них була покровителькою котрогось виду мистецтва. Музи співали, Аполлон же перебирав струни своєї золотої кіфари.Звичайно, кожен чув вислів «зійти на Парнас». Це означає — дорівнятися талантом до муз та Аполлона.Якось музи співали так гарно, що вся природа застигла від зачарування, а гора Гелікон почала швидко рости й доросла до неба. Тоді олімпійські боги наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце. Кінь ударив копитом й утоптав гору в землю. На місці удару забило джерело. Його чудодійна вода надавала поетам натхнення й наснаги.Може, комусь із вас відомий смак води цього джерела? Може, хтось пробує віршувати? Це чудово. Проте не забувайте, що навчитися римувати — ще не означає стати поетом. Тому не поспішайте кожен створений вами рядок читати товаришам або надсилати до редакції. Поети пишуть не заради слави, а для душі! Даю 25 балів)))​

Answer 1

Відповідь:

Поезія - це не просто слова, це звучання душі, яке здатне пробуджувати емоції, розкривати непізнані глибини душі і заспокоювати болісні відчуття. Однак, не кожен знає, чому вона потрібна і як її розуміти.

Багато людей дивуються, навіщо витрачати час на поезію, коли можна відволіктися і пограти в комп’ютерну гру. Але чи може гра замінити поезію? Чи можна зрівняти відчуття, яке викликають вірші, з радістю гри? Автор тексту запитує, чи той, хто відкидає поезію, коли-небудь переживав від поетичних рядків потрясіння, навіщо збирав збірочки віршів і читав їх вдумливо. Але чому ж він не розуміє, що поезія - це не просто розвага, це духовний світ, віддзеркалення нашої душі.

Поезія важлива, тому що вона здатна відображати всю красу і біль нашого життя. Давньогрецька легенда про гору Парнас доводить це. Музи, прекрасні юні богині, які щороку водили танки на цій горі, є символом всього, що пов'язане з мистецтвом і поезією. Кожна з муз була покровителькою котрогось виду мистецтва, і кожен вірш, який вони співали, ставав натхненням для людей.

Тому не дивно, що поети пишуть не заради слави, а для душі. Навчитися римувати - це ще не означає стати поетом. Але кожен може знайти в поезії щось для себе, вона може стати для нас віддихом від повсякденної суєти, джерелом натхня.

Отже, дійсно, чому нам потрібна поезія? Чому вона має такий великий значення для людей, які не тільки є поціновувачами літератури, але й тими, кому цікаве культурне життя?

Поезія, як зазначено в тексті, є виразом душі. Вона відображає наші емоції, переживання та почуття, що важко передати звичайними словами. Поетичні твори сприяють розумінню себе та світу навколо нас, допомагають розслабитися, заспокоїтися чи навіть підняти настрій.

Із розвитком технологій і віртуальним світом, все більше людей забуває про цінність взаємодії з культурою та самовираженням у мистецтві. Замість того, щоб читати поезію та розмірковувати над нею, багато людей витрачають свій час на ігри та розваги, які можуть бути корисні для розвитку реакції, але не допомагають розвивати емоційну та духовну сферу.

Хоча важливо зазначити, що не кожен з нас має здатність писати вірші, і не обов'язково потрібно бути поетом, щоб насолоджуватися поезією. Важливо знайти ті твори, які найбільше відповідають нашому світогляду та потребам, та насолоджуватися ними.

Таким чином, поезія - це не просто рядки на папері, це вираз людської душі, який допомагає нам знайти відповіді на складні запитання життя, заспокоїти нерви та насолодитися красою мови. Тому, нехай вона завжди буде частинкою нашого життя.

Пояснення:

Answer 2

Поезія: Звучання Душі

Часто натрапляємо на запитання: "Чому нам потрібна поезія?" Дехто стверджує, що вірші - це марнотратство часу, коли можна виразити свої думки прозою, більш зрозуміло і простіше. Інші порівнюють поезію з комп'ютерними іграми, запитуючи: "Чому витрачати час на читання віршів, коли можна грати в гру та тренувати реакцію?"

Але чи спробував автор цих слів замислитися, переживши хоча б раз у житті поетичні рядки? Невже він ніколи не відчував емоційного потрясіння від віршів? Невже він не відкривав для себе відчуття глибокої рефлексії, читаючи вірші в самотності? Невже він вважає, що задоволення, отримане від читання поезії, можна зрівняти з приємністю від комп'ютерної гри?

Поезія - це відгомін душі, бо душа завжди виражає себе. Вона викликає смуток і радість, вона заспокоює та розбурює. Вплив поезії на людину не піддається словесному опису. Вона - це відображення різноманітного духовного світу.

Подумайте про легенду про гору Парнас у давньогрецькій міфології. Там, щоразу весною, танцювали музи, сестри бога Аполлона. Кожна муза була покровителькою певного виду мистецтва. Музи співали, а Аполлон грав на струнах своєї золотої кіфари.

Слово "зійти на Парнас" стало символом рівняння свого таланту до муз та Аполлона. Але одного разу музи співали так неймовірно, що вся природа замерла в захваті, а гора Гелікон почала стрімко рости, досягаючи небес. Тоді олімпійські боги веліли крилатому коню Пегасу повернути гору на своє місце. Кінь ударив копитом і забив гору в землю, де виникло джерело. Вода цього джерела дарувала поетам натхнення та силу.

Можливо, хтось із вас знає смак води з цього джерела, можливо, навіть спробував створити власні вірші. Але пам'ятайте, що вміння римувати - це лише початок. Справжні поети не пишуть задля слави, вони пишуть для своєї душі. Тож не поспішайте ділитися кожним своїм віршем з іншими, не надсилайте їх до редакцій. Поети мають свій внутрішній світ, який вони виливають на папір через слова, і це роблять не для слави, а для того, щоб збагатити свій власний внутрішній світ і, можливо, подарувати трохи краси та думок іншим. Так що, чому нам потрібна поезія? Тому що вона - відгомін душі, магія слів і світло поетичного виразу. І це найцінніше джерело натхнення, яке здатне збагатити наше життя.