Question

ВПРАВА 243. Перепишіть складні речення з рідними видами зв'язку. Розставте пропущені роз- dinoei знаки. 1. Безумовною рисою психічного укладу українця с емоціоналізм і сентименталізм, чутливість та ліризм найяскравіше виявляються ці риси в сстетизмі українського народного життя і обрядовості од- ним з боків смоціоналізму є і своерідний український гумор що є одним із найбільш глибоких виявів «артистизму» української вдачі (Д. Чижевський). 2. Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті сте- ляться чудові rороди жовтіють тисячі соняшників що ніби поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку там набігли на річку високі коноплі і залили берег своїм гострим важким духом (L. Неуй-Левицький). 3. Здорові кострубаті дуби грізно стояли в снігових заметах ім було байдуже що бурхав холодний вітер... (М. Коцюбинський). 4. Все що буде було і що є на землі і сто тисяч разів уже бачене й чуте cipі вузлики ранку-твої солов'Т все це тільки одне нерозгадане чудо (Л. Костенко). 5. Після косовиці починасм гребти сіно гуртом і ось потроху міняється наш світ чарівний батько, дід і дядько стають чомусь мовчазними і збентеженими якась підозра з'являється в очах вони починають ділити копиці (О. Довженко). 6. Капітан полегшено зітхнув люди живі судно тримається на воді хоч і жалюгідний мас вигляд після такої тріпанини (О. Гончар). 7. Батько хай Тде орать його коні знають а я піду гулять мене гості чекають (Нар. тв.). 8. 1 високе мене пройняло: народ твій достоїн, шщоб жити для нього й страждати (В. Симоненко). 9. Не приховував уcі його симпатії на боці тих що вже й тоді плекали тут виноградну лозу, жили своєю чесною працею (О. Гончар). 10. Сонце уже зійшло але його ще не було видно із-за темного лугу небо освітилося ясно й погожо і луг теж посвітлішав і прихоро- шився (Г. Тютюнник).

Answer 1

Відповідь:

1. Безумовною рисою психічного укладу українця є — емоціоналізм і сентименталізм, чутливість та ліризм; найяскравіше виявляються ці риси в естетизмі українського народного життя і обрядовості ; одним з боків смоціоналізму є і своєрідний український гумор , що є одним із найбільш глибоких виявів «артистизму» української вдачі (Д. Чижевський).

2. Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові rороди , жовтіють тисячі соняшників , що ніби поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку ;там набігли на річку високі коноплі і залили берег своїм гострим важким духом (Неуй-Левицький).

3. Здорові кострубаті дуби грізно стояли в снігових заметах; їм було байдуже , що бурхав холодний вітер... (М. Коцюбинський).

4. Все , що буде , було і що є на землі , і сто тисяч разів уже бачене й чуте , cipі вузлики ранку-твої солов'ї , все це тільки одне нерозгадане чудо. (Л. Костенко).

5. Після косовиці починасм гребти сіно гуртом , і ось потроху міняється наш світ чарівний : батько, дід і дядько стають чомусь мовчазними і збентеженими, якась підозра з'являється в очах : вони починають ділити копиці (О. Довженко).

6. Капітан полегшено зітхнув : люди живі , судно тримається на воді , хоч і жалюгідний має вигляд після такої тріпанини (О. Гончар).

7. Батько хай їде орать : його коні знають , а я піду гулять : мене гості чекають.

8. І високе мене пройняло : народ твій достоїн , щоб жити для нього й страждати (В. Симоненко).

9. Не приховував : уcі його симпатії на боці тих , що вже й тоді плекали тут виноградну лозу, жили своєю чесною працею (О. Гончар).

10. Сонце уже зійшло , але його ще не було видно із-за темного лугу ; небо освітилося ясно й погожо , і луг теж посвітлішав і прихорошився (Г. Тютюнник).

Answer 2

1. Безумовною рисою психічного укладу українця є емоціоналізм і сентименталізм, чутливість та ліризм найяскравіше виявляються. Ці риси виявляються в сентименталізмі українського народного життя і обрядовості. Одним з боків, сентименталізму є своєрідний український гумор, що є одним із найбільш глибоких виявів "артистизму" української вдачі (Д. Чижевський).

2. Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові розори. Жовтіють тисячі соняшників, що ніби поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку. Там набігли на річку високі коноплі і залили берег своїм гострим важким духом (Л. Неуй-Левицький).

3. Здорові кострубаті дуби грізно стояли в снігових заметах. Їм було байдуже, що бурхав холодний вітер... (М. Коцюбинський).

4. Все, що буде було і що є на землі і сто тисяч разів уже бачене й чуте, це вузлики ранку твої солов'їні. Все це тільки одне нерозгадане чудо (Л. Костенко).

5. Після косовиці починаємо гребти сіно гуртом і ось потроху міняється наш світ. Чарівний батько, дід і дядько стають чомусь мовчазними і збентеженими. Якась підозра з'являється в очах. Вони починають ділити копиці (О. Довженко).

6. Капітан полегшено зітхнув. Люди живі, судно тримається на воді, хоч і жалюгідний м