Question

Складіть твір-опис про зайка з пискливими суфіксамиПОЖЕ ДО 16:00 ​

Answer 1

Ответ:

Із невеликого малюночка на мене дивиться зайченятко.

Його шерсть біленького кольору, значить настала зимонька. Ця тваринонька є невеликого розміру. Шерсть коротенька та густенька і зігріває зайченятка від холоду. На невеличкій мордочці добре видно два вушка, що прислухаються до кожного звуку у лісочку. Двоє маленьких оченяток спостережливо зауважують все, що відбувається навкруги. Позаду є хвостик. Він маленький, пухнастенький та кругленької форми. Задні лапки довші за передні. Це дозволяє йому швиденько втікати й стрибати, рятуючись від ворогів.

Звірятко дуже гарненьке та прудке.

Answer 2

Зайченя із пушистим хутром, наче весняне рослиння, ніжно танцювало на зеленому лузі. Його великі очі сяяли як зірки на небосхилі, позбиравши в себе всю теплоту сонечка. Золотава шерсть здавалася найкращим прикрасою природи, адже вона відбивала відтінки ранкового проміння, ніби обіймаючи зайченя ніжним вінком.

Здавалось, що цей маленький чарівник притягує до себе всі погляди. Його пухнасті вушка, наче квітки на полях, завжди були на весь лад, сповнені цікавості та бажання розслухати кожен шепіт природи. Коли вітерець починав шепотіти в зелених гілках, зайченя відчувало цей таємничий дзвінкий шум у власній душі.

Його дрібний носик, мов сорочка ранкового роси, завжди норовив нюхати найдрібніші аромати, що розсипалися по повітрю. Кожна квітка, кожен листочок, кожна травичка мала свій неповторний запах, а зайченя словно знало всі їхні таємниці, слухаючи тонку мелодію природи.

Зайченя з пискливими суфіксами було майстерним граціозним танцівником. Його задні лапки рухалися легкими та стрімкими рухами, ніби грали власний весняний вальс. Кожен стрибок був наче пружинкою щастя, відчуттям вільного польоту над землею.

Час від часу зайченя зупинялося, вставало на декілька секунд на задні лапки, наче маленький магік, що хоче відчути себе вищим за усіх, та подарувати своїй аудиторії миті чарівного видовища.

Кожен пискливий суфікс, кожен нюанс в його зовнішності втілював в собі гармонію, таємничість і неповторність природи. Зайченя здавалося таким вразливим, але разом з тим і відданим усій величі довкілля. Його променюванням відбивалася краса світу навколо, а пискливі суфікси створювали магічний образ, запам'ятовувався усім, хто мав щастя спостерігати за цією неймовірною істотою.