Question

Перетворіть складнопідрядні речення на безсполучникові і розставте необхідні розділові знаки. 1. Коли нагадую собі це слово, проймає мене якесь щасливе сподівання, прегарне, а заразом заспокійливе передчуття. 2. Коли почав читати, уступила мені вся кров з лиця. 3. Бо вона знає, що він заступить її родичів і все те, з чим зрослася душею. 4. Мені аж не раз чудно, що вона тим так займається. 5. Знаю лише те одно, що трачу свою останню підпору, заступницю матері моєї і що піді мною провалюється грунт. 6. Мені здавалося, що Ранг і Магура розділені навіки. 7. Будеш іти сім миль і сім годин, найдеш свого судженого. 8. Але вони мусять сміятися, бо настав час сміху і знесилля. 9. Він немов знав, що оце все мусило наступити, бо не дивувався анітрохи (З тв. О. Кобилянської).

Answer 1

Відповідь:

1. Нагадую собі це слово - проймає мене якесь щасливе сподівання, прегарне, а  заразом заспокійливе передчуття.

2. Почав читати - уступила мені вся кров з  лиця.

3. Бо вона знає: він заступить її родичів і все те, з чим зрослася душею. 4.  Мені аж не раз чудно: вона тим так займається.

5. Знаю лише те одно: трачу  свою останню підпору, заступницю матері моєї, піді мною провалюється  грунт.

6. Мені здавалося: Ранг і Магура розділені навіки.

7. Будеш іти сім миль і  сім годин - найдеш свого судженого.

8. Але вони мусять сміятися: настав час  сміху і знесилля.

9. Він немов знав: оце все мусило наступити: не дивувався

анітрохи (З тв. О. Кобилянської).

Пояснення:

Answer 2

1. Коли нагадую собі це слово, проймає мене якесь щасливе сподівання, прегарне, а заразом заспокійливе передчуття.
2. Коли почав читати, уступила мені вся кров з лиця.
3. Бо вона знає, що він заступить її родичів і все те, з чим зрослася душею.
4. Мені аж не раз чудно, що вона тим так займається.
5. Знаю лише те одно, що трачу свою останню підпору, заступницю матері моєї і що піді мною провалюється грунт.
6. Мені здавалося, що Ранг і Магура розділені навіки.
7. Будеш іти сім миль і сім годин, найдеш свого судженого.
8. Але вони мусять сміятися, бо настав час сміху і знесилля.
9. Він немов знав, що оце все мусило наступити, бо не дивувався анітрохи (З тв. О. Кобилянської).