Question

На/ в…сні каштан квітував білим цвітом піднявши до сонця свої свічки. А по/біля нього стояли в молочному шумовин…і такі ж лапато/листі кронисті каштани й палахкотіли на всю вулицю. Літо було жарке і не/молодий уже каштан аж задихався від спраги. Листя на гіл…і пер…дчасно пожовкло …кручувалось і по/волі осипалося вст…ляючи іржавою кушпелою тротуари. Д…р…во благало дощу але його не/ було. На/ світанку він пожадливо ловив своїми дотиками жит…єдайні краплини роси та їх не/вистачало. Каштан обпалений сонцем ум…рав затиснувши у своїх кулачатах зеленаво/жовті їжачки їх залишилося не/багато. А над з…млею тільки-но вставав голубий вер…с…нь сповнений т…плаблакиті й сонця. Теплі в…р..сневі дощі ніби пов…рнули каштанові загубл…н…у молодість. Корін…я набравшись вологи з глибин з…млі погнало соки стовбуром у\гору до кожної гілочки до кожної бруньки. І сталося диво. У/ середині вер…сня каштан зацвів.СРОЧНО!!!​

Answer 1

Ответ:

Навесні каштан квітував білим цвітом піднявши до сонця свої свічки.

А побіля нього стояли в молочному шумовинні такі ж лапатолисті кронисті каштани й палахкотіли на всю вулицю.

Літо було жарке і немолодий уже каштан аж задихався від спраги. Листя на гіллі передчасно пожовкло закручувалось і поволі осипалося встиляючи іржавою кушпелою тротуари.

Дерево благало дощу але його не було. На світанку він пожадливо ловив своїми дотиками життєдайні краплини роси та їх не вистачало.

Каштан обпалений сонцем умирав затиснувши у своїх кулачатах зеленаво-жовті їжачки їх залишилося небагато.

А над землею тільки-но вставав голубий вересень сповнений тепла

блакиті й сонця.

Теплі вересневі дощі ніби повернули каштанові загублену молодість. Коріння набравшись вологи з глибин землі погнало соки стовбуром у гору до кожної гілочки до кожної бруньки.

І сталося диво.

У середині вересня каштан зацвів.

Answer 2

Конечно, я готов вам помочь! Вот текст, исправленный и дополненный:

На весні каштан квітував білим цвітом, піднявши до сонця свої свічки. А поруч з ним стояли в молочному шумовині такі ж лапатолисті кронисті каштани і палахкотіли на всю вулицю. Літо було жарке, і немолодий уже каштан аж задихався від спраги. Листя на гіллі почало пересихати і почало по волі осипатися, покриваючи іржавою кушпелою тротуари. Дерево благало дощу, але його не було. На світанку воно пожадливо ловило своїми дотиками єдині краплини роси, але їх не вистачало. Каштан обпалений сонцем вмирав, затиснувши в своїх кулачатах зеленувато-жовті їжачки, іх залишилося не багато. А над землею тільки-но вставав голубий вересневий сповнений теплаблакиті і сонця. Теплі вересневі дощі ніби повернули каштанові загублену молодість. Коріння, набравшись вологи з глибин землі, погнало соки стовбуром угору до кожної гілочки, до кожної бруньки. І сталося диво. У середині вересня каштан зацвів.