Question

Твір-опис природи на основі особистих вражень у художньому стилі (9-10 речень)

Answer 1

Відповідь:

Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто спосерігала за красою природи.  

           Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.  

         А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.  

         З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались.  

         Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки спостерігала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.  

        Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.  

         Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!

Пояснення:

Answer 2

Вранішній світ стає прозоро-блакитним, наче розцвітаючий сон. Здається, що природа сама втомилася від нічної мрії і розтягується від усього світу, намагаючись розібратися, де тут зелень, а де небо. Інколи тонкий туман витягується над полями, наче він вирішив вибрати собі свою долю, і відблиски сонця в ньому роблять його неймовірно казковим.

Під ніжними кроками роси рослини розцвітають у повному відданні природі. Кожен квітка відкриває свої пелюстки, щоб віддати належне цьому моменту. Аромат квітів наповнює повітря і залишається в душі, ніби мелодія найкрасивішої пісні.

На горизонті сонце повільно піднімається, сипучи золотисті промені, які падають на землю і роблять кожну травинку схожою на коштовний самородок. Вітерець ніжно шепоче вушкам, і чутно спів пташок, які весело вітають новий день. Небо майже безхмарне, але невеличкі хмаринки нагадують бархатні блиски на синьому велюрі.

Така ранкова природа здається надзвичайною в своїй простоті. І ти не можеш не відчути, як вона ласкаво обіймає твою душу і наповнює тебе неймовірною гармонією та спокоєм. Цей момент створений для того, щоб забути про всі турботи і просто поринути в природну красу, що оточує нас.