Question

Переписати, вставляючи пропущені букви. Позначити в словах орфограму “буквосполучення –зьк-, -цьк-, -ськ-, -зтв-, -цтв-, -ств-“. І. Бігли коні, полове..ькі коні, досі ще з..мля од них гуде. (В.Артамонова.) Чи серце хижа..ьке когось погубило і кров’ю ж..вою пісок напоїло? (П.Куліш.) У поглядах – язични..ька молитва. (Н.Диб’як.) Ті струни славу рокотали і підіймали руський дух серед варя..ьких (?) завірюх. (П.Куліш.) Юна..ькі марення захмарні. (Д.Білоус.) Але коза..ький рід не забува, як дзвонить зброя, як шумить трава. (Г.Коваль.) Як дзв..ніли копита ковані запоро..ьких козаків! (Л.Забашта.) Сірий шлях скр..пить важкими гарбами, стогне під чума..ькими возами. (Д.Луценко.) Мокрина стояла проти сонця під воло..ьким горіхом. (І.Нечуй-Левицький.) Вол..ький степ безкраїй, рудий та сивий, випалений сонцем. (А.Малишко.) Пісні злітають над Карпатами, в херсон..ьких котяться степах. (М.Рильський.) З Парижем було покінчено, власне, не з Парижем, а з пари..ьким життям. (О.Іваненко.) Про смак францу..ького вина не маю жодного поняття. (Олександр Олесь.) Ударив сім разів годинник месни..ький. (М.Рильський.) ІІ. На полове..ькому коні гнідому князь Ігор їхав із війни додому. (Д.Павличко.) В тебе кінь кр..латий, чарівни..ький. (Леся Українка.) Браві мав кучері, парубо..ькі. (М.Самійленко.) Хай же знає тьма безкрила грім коза..ького пістоля на погибель ворогам! (М.Рильський.) Незалежну д..ржавни..ьку хату добудуєм, хоч згаяли час. (В.Мордань.) На граніті, край петербур..ької води, спл..ли, як золотисті ниті, Шевченко з Пушкіним сліди. (М.Рильський.) Тараня світиться навпроти сонця – чума..ька, справжня! (М.Рильський.) Над ранком дощ пари..ькими дахами забігав і збудив мене. (Д.Павличко.) Це ти француз..кими духами змутила голову мою! (В.Сосюра.) ІІІ. І вже стоїть Богдан на каламутнім Збручі, зм..тнувши гнівний зір до Збара..ьких воріт. (А.Малишко.) І слово те огнисте і суворе в кріпа..ьку душу билося, як море. (А.Малишко.) Проро..ький дар у тебе лиш на те, щоб іншим край обіцяний вказав ти. (І.Франко.) Місяць, як ніж гайдама..ький, бл..щить у глибокому броді. (Є.Гуцало.) Незабаром задзвонили в дзвони на шести вороні..ьких дзвіницях. (П.Куліш.) Упаду я зорею, мій вічний народе, на трагічний і довгий Чума..ький твій шлях. (В.Симоненко.) Сказано: жіно..ький розум на що добре здатний? От любий, любий, та й годі! (Марко Вовчок.) У петербур..ькому заметі на скам’янілім битюгу сп..нився Олександер Третій, народ зігнувши у дугу. (М.Рильський.) Хоч я пут не ношу на руках, на ногах, але і нервах ношу все невольни..ький страх. (І.Франко.) Праз..кі дзвони скл..кають усі мої спомини. (В.Незвал.) Ах, я проте, до болю зрозумів: ці чорнобривці – цвіт францу..ьких брів. (М.Рильський.) І твоя приладо..ькая мова в українській запл..лась моїй. (А.Малишко.) ІV. Страдни..ькі в кущів калини лики. (Є.Гуцало.) І крокує в ш..нелях юність розп’ята через вол..ькі сніги на дороги Європи. (Д.Луценко.) Чорнозем свіжий над бійцем полеглим між зяючих хрещати..ьких руїн. (М.Бажан.) Та ладо..ька грайлива скоромовка, що пер..бором срібним та ж..вим розвес..лила б серце навіть вовку. (М.Рильський.) Під пра..ьких веж і кам’яних хрестів, від звалених бомбьожкою мостів підводься, серце, і л..ти додому! (А.Малишко.) Я бачив міст в землі чехослова..ькій. (М.Рильський.) Вслухається у космос мисль люд..ька. (Г.Коваль.)

Answer 1

Ответ:

О Господи чо так много :/

Answer 2

I. Бігли коні, половецькі коні, досі ще земля од них гуде. (В.Артамонова.) Чи серце хижацьке когось погубило і кров’ю живою пісок напоїло? (П.Куліш.) У поглядах – язичницька молитва. (Н.Диб’як.) Ті струни славу рокотали і підіймали руський дух серед варяцьких (?) завірюх. (П.Куліш.) Юначі марення захмарні. (Д.Білоус.) Але козацький рід не забува, як дзвонить зброя, як шумить трава. (Г.Коваль.) Як дзвоніли копита ковані запорозьких козаків! (Л.Забашта.) Сірий шлях скрипить важкими гарбами, стогне під чумацькими возами. (Д.Луценко.) Мокрина стояла проти сонця під волоцьким горіхом. (І.Нечуй-Левицький.) Волоцький степ безкраїй, рудий та сивий, випалений сонцем. (А.Малишко.) Пісні злітають над Карпатами, в херсонцьких котяться степах. (М.Рильський.) З Парижем було покінчено, власне, не з Парижем, а з паризьким життям. (О.Іваненко.) Про смак французького вина не маю жодного поняття. (Олександр Олесь.) Ударив сім разів годинник месницький. (М.Рильський.)

II. На половецькому коні гнідому князь Ігор їхав із війни додому. (Д.Павличко.) В тебе кінь крилатий, чарівницький. (Леся Українка.) Браві мав кучері, парубоцькі. (М.Самійленко.) Хай же знає тьма безкрила грім козацького пістоля на погибель ворогам! (М.Рильський.) Незалежну державницьку хату добудуєм, хоч згаяли час. (В.Мордань.) На граніті, край петербурзької води, сплили, як золотисті ниті, Шевченко з Пушкіним сліди. (М.Рильський.) Тараня світиться навпроти сонця – чумачка, справжня! (М.Рильський.) Над ранком дощ паризькими дахами забігав і збудив мене. (Д.Павличко.) Це ти французькими духами змутила голову мою! (В.Сосюра.)

III. І вже стоїть Богдан на каламутнім Збручі, змітнувши гнівний зір до Збарабських воріт. (А.Малишко.) І слово те огнисте і суворе в кріпачку душу билося, як море. (А.Малишко.) Пророчий дар у тебе лиш на те, щоб іншим край обіцяний вказав ти. (І.Франко.) Місяць, як ніж гайдамацький, бліщить у глибокому броді. (Є.Гуцало.) Незабаром задзвонили в дзвони на шести вороницьких дзвіницях. (П.Куліш.) Упаду я зорею, мій вічний народе, на трагічний і довгий Чумацький твій шлях. (В.Симоненко.) Сказано: жіноцький розум на що добре здатний? От любий, любий, та й годі! (Марко Вовчок.) У петербурзькому заметі на скам’янілім битюгу спустився Олександр Третій, народ зігнувши у дугу. (М.Рильський.) Хоч я пут не ношу на руках, на ногах, але і нервах ношу все невольницький страх. (І.Франко.) Празькі дзвони скликають усі мої спомини. (В.Незвал.) Ах, я проте, до болю зрозумів: ці чорнобривці – цвіт французьких брів. (М.Рильський.) І твоя приладонькая мова в українській заплілась моїй. (А.Малишко.)

IV. Страдницькі в кущів калини ліки. (Є.Гуцало.) І крокує в шинелях юність розп’ята через волоцькі сніги на дороги Європи. (Д.Луценко.) Чорнозем свіжий над бійцем полеглим між зяючих хрестатіських руїн. (М.Бажан.) Та ладоцька грайлива скоромовка, що перебором срібним та живим розвесілила б серце навіть вовку. (М.Рильськи)