Question

Складіть твір-розповідь на тему: «Моє ставлення до рідного народу та його культурних надбань» у художньому стилі, використовуючи засоби милозвучності української мови.​

Answer 1

Ответ:

Объяснение:

Не дарма так багато сказано слів про значимість рідної мови. Рідна мова-мова душі, мова серця. Зникне мова-зникне і народ. Моя рідна мова-казахська, споконвічна мова кочівників. У ньому знайшли відображення культура казахського народу, його відмінні риси, історичний розвиток. Мова - це характер народу, його пам'ять, історія і духовна могутність. У ньому відображаються звичаї, традиції, побут народу, його розум і досвід, Краса і сила душі. Історія моєї рідної мови невіддільна від історії казахського народу. Освіта і розвиток національної мови — складний, тривалий процес. Тисячоліттями створювався ця мова, для того, щоб в сьогоденні перетворитися в головне багатство казахського народу.

Казахська мова відрізняється особливою співучістю і неповторною душевністю. У казахській мові величезний запас слів (більше двох мільйонів!), різноманітність синонімів і відтінків мови. Все це свідчить про міць і багатство мови. Казахська мова-мова літератури, народних пісень, переказів і легенд. Земля Казахстану багата літературними талантами: поетами, письменниками, драматургами. Всі вони зробили свій внесок у розвиток мови.

Рідна мова-найважливіша в житті кожної людини, це мова, якою ти вимовив свої перші слова; мова якою ти читаєш, пишеш, думаєш; мова, яка ріднить тебе з Твоїм народом і країною. З самого народження і до глибокої старості життя людини нерозривно пов'язана з рідною мовою. Але, мабуть, найдивовижніша річ нас світу-це слово. Словом можна вилікувати, поранити, заспокоїти, змусити повірити і надихнути. Особливо якщо це слово сказано рідною мовою. Слово відкриває перед людиною неозорі можливості, цілі світи і всесвіти. Крізь сторінки книг і живі бесіди дізнається людина те, що ще не бачив насправді. Зримими стають далекі береги, чужі країни і незвідані місця. І все це завдяки мові.

Озираючись на минуле, кидаючи погляд на майбутнє, ми повинні чітко засвоїти, що найкраще з усіх наших багатств - рідна мова.

Answer 2

Моє ставлення до рідного народу та його культурних надбань – це щось, що не змінюється з плином часу, але, натомість, зростає й зміцнюється, як дубовий корінням. Не втомлююсь дивуватися мудрості та красі, що пронизують культуру мого народу, теплим та ніжним співом, що ллється з глибини його душі.

Спостерігаючи наші звичаї, традиції та народні ігри, відчуваю на собі магію давніх часів, яка доповнює наше сучасне життя. Традиція – це не тільки частка минулого, але й опора, яка тримає нас у цей складний час. Наші співаники та танцівники – це майстри свого жанру, вони безсловесно переказують думки й почуття тих, хто раніше проходив ці стежини.

Улюбленим засобом милозвучності української мови, що звучить у моїй душі, є гармонія голосів односпівців та дзвоніння бандури. І кожен твір, що звучить у цьому виконанні, словно переповідає багатий епос нашого народу, словно розкриває його таємниці і жартівливість. Він здатний замовкнути тисячу слів, але разом з тим, злітати високо, у вільний політ, із серцем, сповненим емоцій та краси.

Кожен наш вишиваний рушник – це своєрідний кодекс національної гордості, елемент, який згуртовує народ, як власне серце притягує сили життя. Із вишитим рушником, ми відстоюємо свої традиції, віддаємо шану нашим предкам, даруючи тепло нашого народу та його символів. Коси, вирвані із вітру, переплітаються з кольоровими нитками у мандрівних мотивах, що твердо тримають нас на землі, чинять наможливим прославлення національного самобутності.

Як добре, що ми родилися в країні, де історія живе в нашому диханні, де традиційні звичаї залишаються важливою частиною нашої культури. Кожен виступ народного колективу, кожен твір нашої писемності – це ще одна нота у голосі нашої нації, яка розповідає про нас та наші цінності. Це сховані скарби, що чекають на свою чергу зійти на сцену світу.

Таким чином, моє ставлення до рідного народу та його культурних надбань насичене гордістю і повагою. Я вірю, що через збереження та просування нашої культурної спадщини, ми зможемо розширити горизонти світу, показати йому нашу самобутність та притягнути до себе нових прихильників. Наша культура – це наша сила, наше багатство, наше насправді безцінне надбання.