Question

Твір з фразеологізмами!!!

Answer 1

Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя  до глибокої старості.

Answer 2

У темному гайу, серед стогону вітру, спливають на крилах нічних птахів казкові образи. Там, де земля криється золотими листочками, грає срібними струмками розум, заплутаний у сіті фразеологізмів.

Іде вікно в вікно, неначе дзеркало пам'яті, де горить свіча усвідомлення. Крокуєш на межі двох світів, де вода миють, а каміння гортають сторінки часу. І ось у полоні роздумів, крапля за краплею, вишиваєш картину реченнями.

Усі твої думки вилітають з пташиного клубка, як голоси з минулого, розбиваючись об стіни забуття. Приходять до речі дідусеві байки, де сонце залізними лучами пробивало хмари незрозуміння. Аж над головою кружляє останній листопад, згорнутий у книжці виразів.

Та ось вихоплюєш іскру творчості, мов вогнище в пекельних глибинах. Запалюєш своїм пером вічний вогонь метафор, що розсіюються на вітрі чарівних слів. Ти - витоки прозорих річок у світ мислителів, де серце пише кінці без кінця.

Ні, ти не сходинка, на яку крокуєш, а підніжка, на якій відпочиваєш душею. Ти - кульбаба, що проростає в бетонному місті, сплітаючи коріння з вічними істинами. Ти - птах, що співає дзвінким голосом свободи серед шумного світу.

Тож лети, мій творчий птахе, високо над хмарами звичайності! Запиши на сторінках світу уривки вічних мудростей. Хай твої фраз