Вопрос задан 25.02.2021 в 10:49. Предмет Українська мова. Спрашивает Чернова Александра.

Склости твір на тему постукала осінь мені вікопце

0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Мусій Наталя.
Осінь. Чудова пора, яку так люблять описувати поети. Пофарбовані у яскраві кольори дерева,  легкий вітерець, що гойдає гіллям, наче заколисуючи його. Але інколи вітер, ніби пустуючи, налітає на дерева, і зриває з них  листя, щедро встеляючи ним землю під ногами.  Жоден  художник у світі не може передати всю палітру кольорів, що є у цього килима. Жоден композитор не може передати неповторний шепіт листя під нашими ногами.  Несподівано закінчилося тепле літо. Небо стало сіре і похмуре. Сонце все частіше ховається за сиві хмари. Дерева вбралися у яскраві шати. Час від часу пустотливий вітер зриває листки із дерев і жбурляє їх на землю. Один такий листок раптом залетів до мене у відкриту кватирку. Це осінь постукала до мене у вікно.
0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

Постукала осінь мені віконце

Постукала осінь мені віконце, і в мою душу зітхнув вітер. Золотисті листя падають з неба, плетуть килими на землі. Осінній дощ з легкістю стрічає день, гойдає край неба, чекається вже знову вечір. Завмерло все вокруг – літо промайнуло, осінь завітала до нас. Всюди повітря наповнене запахом груш, яблук і суниць. Жовтим килимом розстилаються листя на стежках, і кроки затихають, ніби в думках загубились. Тихо, мелодійно звучить дзвінкий шум дощу, що ніжно торкається вікон. Серпанками плетуться тумани, закидають сірі шалі на природу. Все, що було, зникає вдалину, здавалося було назавжди, але тепер лише пам'ять лишається в душі. Осінь прийшла, а разом з нею спогади про миттєвості, про теплі зустрічі і незабутні моменти. Мій віконний світ переповнений осінніми фарбами, яких неможливо не зберегти в серці. Ця пора вміє покликати до меланхолії, до задумливості, до збереження тих чарівних відтінків. Постукала осінь мені віконце, і я з радістю впускаю її в свій світ. Нехай листопадовий вітер лоскоче душу, а каплі дощу миють від смутку і болю. Це пора змін, пора збирання урожаю, пора зустрічей і прощань. Осінь – чарівниця, що розкриває свій чар, і я з нетерпінням відкриваю своє серце. Постукала осінь мені віконце, і я готовий

0 0

Топ вопросов за вчера в категории Українська мова

Последние заданные вопросы в категории Українська мова

Задать вопрос