Question

ПОМОГИТЕ НАПИСАТЬ СКАЗКУ ДЛЯ 5 КЛАССА НА УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ!!!!!!!

Answer 1

Був собі чоловік та жінка, мали вони цапа й барана. І були ті цап та баран великі приятелі — куди цап, туди й баран. Цап на город по капусту — і баран туди, цап у сад — і баран за ним.

— Ох, жінко,— каже чоловік,— проженімо ми цього барана й цапа, а то за ними ні сад, ні город не вдержиться. А збирайтесь, цапе й баране, собі з богом, щоб вас не було у мене в дворі.

Скоро цап та баран теє зачули, зараз із двору майнули. Пошили вони собі торбу та й пішли.

Ідуть та й ідуть. Посеред поля лежить вовча голова. От баран — дужий, та несміливий; а цап — сміливий, та не дужий:

— Бери, баране, голову, бо ти дужий.

— Ох, бери ти, цапе, бо ти сміливий. Узяли вдвох і вкинули в торбу. Ідуть та й ідуть, коли горить вогонь.

— Ходімо й ми туди, там переночуємо, щоб нас вовки не з'їли. Приходять туди, аж то вовки кашу варять.

— А, здорові, молодці!

— Здорові! Здорові!.. Ще каша не кипить — м'ясо буде з вас. Ох, так цап злякавсь, а баран давно вже злякавсь.

Цап і роздумавсь:

— А подай лишень, баране, оту вовчу голову! От баран і приніс.

— Та не цю, а подай більшу! — каже цап. Баран знову цупить ту ж саму.

— Та подай ще більшу!

Ох, тут уже вовки злякались: стали вони думати-гадати, як відціля втікати: «Бо це,— кажуть,— такі молодці, що з ними й голови збудешся,— бач, одну по одній вовчі голови тягають».

От один вовк і починає:

— Славна, братці, компанія, і каша гарно кипить, та нічим долить,— піду я по воду.

Як пішов вовк по воду: «Хай вам абищо, з вашою компанією!» Як зачав другий того дожидати, став думати-гадати, як би й собі відтіля драла дати:

— Е, вражий син: пішов та й сидить, нічим каші долить; ось візьму я ломаку та прижену його, як собаку.

Як побіг, так і той не вернувся. А третій сидів-сидів:

— Ось піду лишень я, так я їх прижену.

Як побіг, так і той рад, що втік. То тоді цап до барана:

— Ох, нум, брате, скоріше хвататись, щоб нам оцю кашу поїсти та з куреня убратись.

Ох, як роздумавсь вовк:

— Е, щоб нам трьом та цапа й барана боятись? Ось ходім, ми їх поїмо, вражих синів!

Прийшли, аж ті добре справлялись, уже з куреня убрались, як побігли та й на дуба забрались. Стали вовки думати-гадати, як би цапа та барана нагнати. Як стали йти і найшли їх на дубі. Цап сміливіший — ізліз аж наверх, а баран несміливий — так нижче.

— От лягай,— кажуть вовки ковтунуватому вовкові,— ти старший, та й ворожи, як нам їх добувати.

Як ліг вовк догори ногами й зачав ворожити. Баран на гіллі сидить та так дрижить, як упаде, та на вовка! Цап сміливий не став міркувати, а як закричить:

— Подай мені ворожбита!

Вовки як схватились, так аж пили по дорозі закурились. А цап та баран безпечно пішли, та зробили собі курінь, та й живуть.

Answer 2

Конечно, я помогу вам написать сказку для 5 класса на украинском языке! Вот небольшая история, которую я придумал для вас:

Жили-были в далекой стране два лучших друга - хлопчик Іванко та дівчинка Марійка. Вони завжди проводили багато часу разом, граючись, розповідаючи один одному цікаві історії та допомагаючи один одному.

Одного разу, коли вони гуляли у лісі, вони натрапили на маленьку, замерзлу синичку. Іванко та Марійка змінилися місцями, щоб зігріти пташку. Вони обіймали її, дихали на неї, аж доки синичка не зігрілася і не злетіла у небо. Ліс став живим, і пташки заспівали чудову пісню подяки.

Після цього події, Іванко та Марійка розуміли, що у них є особлива сила - сила добра. Вони вирішили використовувати цю силу, щоб допомагати іншим. Вони стали приносити харчі бездомним тваринам, розмовляти зі старими людьми, яким бракувало співрозмовників, та допомагати своїм однокласникам з уроками.

Одного дня, коли Іванко та Марійка гуляли біля річки, вони почули крики допомоги. Вони побігли до води і побачили, що хлопчик на ім'я Петрик потрапив у водоворот. Іванко та Марійка не вагаючись кинулися на допомогу. Вони дружно витягли Петрика з води, а потім допомогли йому оговтатися.

Після цього інциденту, Іванко, Марійка та Петрик стали найкращими друзями. Разом вони зробили багато добрих справ. Вони відкрили благодійний фонд, щоб допомагати дітям у складних ситуаціях. Вони стали вчасно відвідувати лікарні та дарувати подарунки хворим дітям.

Іванко, Марійка та Петрик вирішили, що сила добра може змінити світ. Вони навчилися, що неважливо, які ми розмірами, якого ми кольору чи якої національності. Головне – це те, як ми ставимося один до одного та як ми допомагаємо один одному.

Так закінчилася ця казка про дружбу та силу добра. Іванко, Марійка та Петрик продовжували допомагати іншим, і їхні добрі справи поширилися по всій країні. Вони залишили слід у серцях людей і стали прикладом для наступних поколінь.

Сподіваюся, вам сподобалася ця казка!