Question

Розповідь про нечепару який став охайним

Answer 1

Педагог розповідає першокласникам тематичну казку. Жили-були двоє друзів — носова хусточка і гребінчик. Вони були особистими речами першокласника Василька. Жили вони поряд, у кишені Василькового шкільного піджачка.

Та ось одного разу Василько виклав хусточку і гребінця. Хусточку він віддав мамі випрати, бо та забруднилася, а гребінчика витягнув з кишені просто так, разом із хусточкою. Уранці вже чиста й випрасувана носова хусточка з її приятелем гребінчиком

чекали Василька на стільчику — мама приготувала їх, щоб хлопчик не забув узяти їх до ніколи.

Але Василько зранку довго вилежувався в ліжку: дуже не хотілося йому вставати. А потім заспішив, заквапився, адже до школи спізнюватися не можна!

Словом, так трапилося, що забув неуважний Василько вдома і свого носовичка, і гребінця. Побіг він до школи, залишивши їх на стільчику.

Тільки-но Василько вибіг з дому, як гребінчик схвильовано звернувся до своєї подружки хустинки:

— Ну як же так? — ображено бідкався він.— Як Василько міг забути мене? Адже тепер йому нічим буде в школі причесатися. Буде ходити з розкуйовдженим чубом, розпатланий, мов опудало... Усі однокласники, певне, будуть сміятися з нього.

— Атож,— підтримала товариша носова хустинка,— без мене теж Василькові буде скрутно: він не зможе ані носика витерти, ані щічок, ані рук. Мабуть, і вчителька не похвалить такого учня за неакуратний вигляд.

— Ох, думаю, соромно буде Василькові перед усіма,— вів далі гребінець.— Хоч би скоріше проминув цей день!

— Еге ж, не чекала я такого вчинку від нашого Василечка,— мовила носова хусточка,— він наче завжди був дбайливим, ніколи про нас не забував. Чому ж сьогодні так трапилося?

— Чому-чому! — розсердився гребінчик.— По-перше, через лінощі: нічого було до останньої хвилини в ліжку вилежуватися! По-друге, через поспіх, адже недаремно кажуть: хто спішить, той людей смішить!

— А по-третє — через неуважність. Неуважність охайності не приятелька,— міркувала хустинка.

Дуже хвилювалися речі за свого господаря. Після обіду Василько повернувся додому. Він дійсно був трохи замурзаний, розпатланий та в поганому настрої. Прийшовши зі школи, хлопчик насамперед помив руки і поклав до кишеньки свого піджачка забуті речі.

Ось тоді носова хусточка і гребінчик полегшено зітхнули.

Класовод. Чи сподобалася вам ця казочка, діти? Як ви вважаєте, чому Василько по поверненні зі школи мав неохайний вигляд? А чому в нього був поганий настрій? Які вади хлопчика призвели до того, що він забув удома необхідні предмети гігієни? (Учні дають відповіді та пояснюють їх.)

А ви, діти, носите до ніколи носовички та гребінці або щітки для розчісування волосся? Дістаньте і покажіть їх, будь ласка! (Діти виконують завдання.) Молодці. Тепер ми знаємо, кого в нашому класі слід вважати найохайнішими, най дбайливішими школярами.

Але важливо не тільки мати необхідні предмети гігієни, але й добре вміти ними користуватися.

Фізкультхвилинка

Дітям пропонується ігровими рухами зобразити згадані дії.

 Ми охайні та дбайливі діточки.

(Кроки на місці.)

 Умиваємось щоранку залюбки.

(Імітація процесу умивання.)

 Руки миємо ретельно ми із милом,

(Показують, як вони миють руки.)

 Рушничками витираємося вміло.

(Імітація витирання обличчя й рук.)

 За волоссям вміє кожен доглядати:

(Проводять руками по своєму волоссю.)

 Його старанно розчісувать-чесати,

 Причешу свою потилицю і чуба —

 Моя зачіска привабливою буде.

(Зображують причісування волосся.)

 Одяг мій також дбайливий вигляд має:

(Діти проводять долонями по своєму одязі згори донизу, оглядаючи себе.)

 Я всі ґудзики старанно застібаю.

(Зображують застібання ґудзиків.)

 А взуття моє начищене: дивіться!

(Тупають ніжками і показують на взуття.)

 Я — школяр, тож виглядаю, як годиться! (Стають рівно, взявшись руками в боки.)

Учитель просить школярів сісти на свої місця.

Класовод. Діти, про дбайливість та акуратність говорить не лише зовнішній вигляд, але й ставлення до власних речей: підручників, зошитів та іншого приладдя. Хто вважає, що його речі завжди в порядку? (Учні відповідають.)

Двом-трьом першокласникам пропонується довести сказане, продемонструвавши охайний вигляд своїх шкільних речей, порядок на парті тощо. х)

Answer 2

Є багато способів розповісти історію про непару, яка стала охайною. Ось одна з можливих версій.

Колись у маленькому містечку жили двоє людей - Артур і Емілі. Вони були абсолютно протилежними одне одному. Артур був хаотичний, невпорядкований і не звертав уваги на свій зовнішній вигляд. Він завжди був одягнений у розтріпану одяг, з непозбираними волоссям та нешматками їжі на лиці. З іншого боку, Емілі була дуже охайною людиною. Вона завжди була оголошена, зібрана та старанно доглядала свій зовнішній вигляд.

Артур і Емілі були сусідами, і кожного дня вони зустрічалися на вулиці. Артур завжди заздрив Емілі за те, наскільки охайною вона виглядає, і бажав бути таким самим. Одного разу Артур вирішив змінити своє життя і стати охайним.

Він почав зібирати речі у своїй кімнаті, робити прибирання і мити посуд. Він викинув всі розтріпані речі і купив собі новий одяг. Артур також почав доглядати за своїм зовнішнім виглядом - він ходив до перукаря, голився та доглядав за своєю шкірою.

З кожним днем Артур ставав все більш охайним і стильним. Емілі була приємно здивована, коли побачила, як Артур змінився. Вона була рада, що її сусід вирішив звернути увагу на свій зовнішній вигляд і стати більш охайним.

З часом Артур і Емілі стали добрими друзями. Вони проводили багато часу разом, гуляючи та розмовляючи про свої спільні інтереси. Артур навчився бути охайним не тільки зовнішньо, а й в своїх справах та у житті взагалі.

Історія про непару, яка стала охайною, показує, що ми можемо змінити себе, якщо ми цього дійсно бажаємо. Іноді нам потрібно просто зробити перший крок і змінити свої звички, щоб стати кращою версією себе.