Question

Скласти казкутпро сніжинку.

Answer 1

                                                       Як утворилися  сніжинки

У високому небі на пухнастих хмарах жили краплинки всі одноковісінкі . Кожна партя краплин чекала дощу щоб потрапити на знмлю та випоанити свою місію . Були ці краплинки дуже дружні , але знайшласа одна з якою ніхто не хотів дружити . А річ було у тім , що вона була не гарна . І вирішили відрізнитися ходила до сонечка нічого , ходила доматінки хмарки та все марно . сіла вона плакати та тут вітер .

- Чому плачеш ?

- хочу бути не така як віс і

- Зрозуміло я допоиожу

- Як ?

_ ось так

вітер як подув що вся краплинка розтеклася а потім змерзла і перетворилася на гарненьку крижинку  от с того моменту всі краплинки перетворюються на сніжинки

Answer 2

Казка про Сніжинку

Жила-була у чарівному краї сніжинка на ім'я Лілія. Вона була особливою, адже весь світ, який її оточував, виблискував у сріблястому блиску, коли тільки вона з'являлася. Лілія була найкрасивішою серед усіх сніжинок і несамовито мріяла побачити світ за межами своєї маленької крихітної країни.

Але, як справжня сніжинка, вона боялася танути, якщо підкотиться тепло. Це завжди тримало її на місці. Але раз у року, коли настала зима, Лілія відправлялася в своє магічне подорож по країнах. Вона танцювала в пір'їнах, веселилася зі сніжними зайчиками та літаючими білками.

Аж ось одної дивовижної ночі, коли місяць освітлював небо яскравим срібним промінням, Лілія зробила сміливий вибір. Вона вирішила побачити те, про що завжди мріяла – відвідати місто людей. Лілія знала, що це небезпечно, адже тепло може їй завдати шкоди, але бажання було сильніше.

Вона вирушила у свою подорож, крижані крила дрімали від захвату. Коли Лілія приземлилася в місті, все навколо її здавалося неймовірним і новим. Вона побачила яскраві вогні на вікнах будинків, почула веселий сміх дітей, які гралися у снігу.

Тут вона зустріла маленьку дівчинку на ім'я Аня. Аня була здивована, побачивши чарівну сніжинку. Її очі сяяли від захоплення. Лілія та Аня стали найкращими друзями. Дівчинка показала сніжинці місто, підказала, як найкраще слід розквітати на вікнах, а ще вчила її, як ліпити сніговиків та ковзати з гірки.

Проходило багато часу, і з кожним днем Лілія все менше боялася танути. Вона зрозуміла, що теплота не така страшна, як вона думала. Ця подорож відкрила їй новий світ і розширила горизонти.

Але настав час прощатися. Лілія знала, що мусить повернутися до свого краю, поки теплі промені не стали надто сильними. Аня була засмучена розлукою, але вона розуміла, що сніжинці належить додому.

З приходом весни Лілія повернулася до своєї країни. Вона вдячна долі за цю незабутню подорож, за нові друзів та відкриття. Тепер вона розуміла, що найцінніше у житті – це ділитися красою своїх мрій з іншими, бо лише тоді вони стають справжніми.

І так, Лілія продовжувала розцвітати щоразу яскравіше кожної зими, а весною дарувати надію і спогади про свою неймовірну казкову подорож дітям, які разом із нею пережили незабутнє свято снігу та дружби.