Question

Трагічна доля Івана та Марічки як наслідок​

Answer 1

Ответ:

«Тіні забутих предків» — один із найбільш зворушливих творів про кохання. Героїв цієї повісті Івана та Марічку називають українськими Ромео та Джульєттою. Розповівши трагічну історію кохання гуцулів, М. Коцюбинський оспівав духовну красу людини, чисте й вірне почуття. Любов Івана та Марічки, дітей двох ворогуючих сімей, народилася несподівано, всупереч тій ненависті, що супроводжувала життя Палійчуків і Гутенюків. Дві споріднені душі знайшли одна одну, щоб ніколи не розлучатися. Між ними повна гармонія, взаєморозуміння. Обоє — діти природи, яким добре відомі її закони, її мова, обоє — талановиті музиканти: Іван грав на флоярі, а Марічка обзивалася до нього своїми співаночками. Сподівалися побратися, незважаючи на сімейну ворожнечу. Але доля склалася по-іншому. Іван пішов на заробітки, а в цей час трагічно загинула Марічка. Ось з цієї події, як мені здається, і починається велика історія про справжню вірність. Все, що робив Іван після смерті Марічки, — це були спроби жити новим життям, забути кохану. Майже сім років він десь блукав, служив у наймах, здавався людям «ведмедем, який зализує свої рани». Потім повернувся в село, одружився, прагнув стати господарем, сім'янином. Але ж усі ці спроби були марними. Нове життя не приносило ні радості, ні щастя. Царинка і маржинка — слабка заміна того, що називають сім'єю. Бо дружина Палатна не була Марічкою! А саме вона, незабутня подруга дитячих та юнацьких літ, вічно стояла біля нього, співала свої співаночки або тихо плакала. І неправда, що Івана зжив зі світу Юра-мольфар, що він загинув через якусь душевну хворобу! Просто герой повернувся, нарешті, до своєї єдиної на все життя коханої. Тільки з нею він міг бути живим, міг діяти, творити, міг відчувати себе людиною. А якщо її немає, то й він не повинен жити — це вже суперечило б його людській сутності. Ось так я розумію трагедію гуцульських Ромео та Джульетти. Звичайно, література і життя — це не одне й те ж. Життя багатше за будь-який художній твір, і людина завжди зможе знайти застосування для своїх сил, думок і бажань, навіть якщо її спіткало нещасливе кохання. Але, перечитуючи повість М. Коцюбинського, знову і знову переживаєш, хвилюєшся і глибоко співчуваєш закоханим. Знову і знову щемить серце від такої щирої і зворушливої пісеньки Марічки: Ізгадай мні, мій миленький, два рази на днину, а я тебе ізгадаю сім раз на годину. Люди, які вміють кохати один раз, справді прекрасні. Вони ніколи не зрадять, не зможуть збрехати. Тож нехай у кожному з нас буде хоч крихітка тієї душевної краси, якою М. Коцюбинський наділив своїх нещасних і щасливих закоханих — Івана та Марічку. 

Объяснение:

Answer 2

Трагічна доля Івана та Марічки є результатом сукупності різних обставин та випадковостей, а також актів самої пари. Їх життя переплітається з великою кількістю негативних факторів, які призводять до трагічного кінця.

По-перше, обоє героїв проявляють велику недбалість і нерозумність у вирішенні своїх проблем. Вони перебувають у важких життєвих обставинах, але не знаходять шляхів виходу з цих ситуацій. Замість того, щоб дбати про свою долю та працювати на своє майбутнє, вони займаються марними розвагами та ототожнюють своє щастя лише зі своїми почуттями.

По-друге, Іван та Марічка потрапляють під вплив негативного середовища. Вони оточені людьми, які мають морально занепадні цінності, деякі шкодять їм свідомо, а дехто просто не може адекватно їм допомогти. Це також впливає на їхнє сприйняття реальності та вироблення у них певних переконань.

По-третє, поряд із поганим оточенням, обоє героїв проявляють нездатність приймати тривалі рішення та здійснювати довготривалі плани. Вони рухаються лише імпульсивно, слідуючи своїм емоціям та миттєвим бажанням. Це призводить до ситуацій, коли вони часто нібито шукають щастя, але при цьому ніколи його не знаходять.

У підсумку, трагічна доля Івана та Марічки є результатом їхніх власних помилок, поганого оточення та нездатності робити правильні вибори. Вони віддають перевагу краткочасним вигодам та емоціям, не враховуючи наслідків своїх дій. Це призводить до їхнього невдачі в багатьох сферах життя та, нарешті, до трагічного кінця.