Question

Що відчувала еліза у кінці твору пігмаліон​

Answer 1

Під впливом виховання розвинувся розум дівчини, витончились почуття. Вона краще за всіх бачить складність ситуації, звинувачуючи Хіггінса в тому, що він поставив на ній жорстокий експеримент. Еліза питає: "До чого я придатна? До чого ви мене пристосували? Куди мені йти? Що мені робити? Що тепер буде зі мною?" Дівчина звинувачує професора в тому, що він штучно переніс її в чуже середовище: "Раніше я продавала квіти, але не себе. Тепер ви зробили з мене леді — і я здатна торгувати лише собою. Краще б ви залишили мене на вулиці!"
Коли Хіггінс не чує слів Елізи і демонстративно глузує з неї, дівчина переходить в контрнаступ. Захищаючи себе, сама іронізує над професором. Еліза закохалась у Хіггінса, їй дуже прикро, що цей чоловік зовсім не звертає уваги на її красу, не бачить у ній жінку і прагне повністю придушити її особистість.
Героїня не хоче нікому дозволяти роздавити себе, звертається до Хіггінса. "Я знаю, я проста, неосвічена дівчина, а ви джентльмен і вчений; але все-таки я людина, а не порожнє місце". Еліза не згодна з тим безжалісним " експериментом ", який поставили Хіггінс та Пікерінг.
Еліза має право вимагати, щоб до неї ставились як до леді, а не як до "пучка гнилої" моркви. її здібності, сила характеру, гідність, відвага заслуговують на повагу.

Answer 2

У кінці твору "Пігмаліон" Еліза почувається суміш почуттів. З одного боку, вона досягла успіху у виконанні завдання професора Гіггінса, який намагався перетворити її з простої квітниці з недбалим стилем мови в елегантну леді з вишуканим спілкуванням. Вона виконала це завдання настільки добре, що навіть здобула звання "майстрині з розмовної мови". Еліза була горда своїми досягненнями та впевнена в своїх здібностях.

З іншого боку, вона почувається розчарованою та засмученою, оскільки виявляється, що професор Гіггінс вважає її всього лише "об'єктом" свого експерименту і не визнає її як індивіда. Це розчарування ще більше посилюється, коли вона розуміє, що ніякого майбутнього з Гіггінсом як коханцем не буде, і її ставлення до нього змінюється.

Отже, Еліза в кінці твору відчуває суміш гордості, задоволення від своїх досягнень, але також розчарування і незадоволення стосовно ставлення Гіггінса до неї.