Question

Твiр мiнiатюра до Евшан зiлля символ пам'ятi

Answer 1

Відповідь:

Поема відомого українського поета Миколи Вороного «Євшан-зілля» розповідає про цікаві сторінки історії України, які стосуються княжої доби, про долю половецького юнака, який забув свою Батьківщину, потрапивши у полон.

Така біда, як неволя, полон, а то й просто необхідність жити в чижих краях, не обходила українців багато століть. У полон до ворога вони потрапляли, захищаючи рідну землю або приймаючи участь у визвольних воєнних походах. Довгий час наш народ поневолювали під час набігів кримські татари, турки та інші вороги. Вони плюндрували нашу землю, брали у полон чоловіків, забирали в неволю дітей та жінок. Діти, які росли на чужині, часто забували свою Батьківщину, а інколи навіть ставали воїнами у ворожому українцям війську.

Хоча в поемі М. Вороного «Євшан-зілля» мова йдеться про події давно минулих часів, але тема та ідея цього поетичного твору перегукуються з сучасністю. Адже українці були змушені розлучатися зі своєю Батьківщиною не тільки у часи Київської Русі.

За сюжетом поеми юнакові-половцю про рідну Україну нагадало Євшан-зілля, чарівна степова рослина. Нам добре відомо, що українці, які ставали вигнанцями не за своєї воли, які надовго покидали рідну землю, у важку і далеку, а часом і смертельно небезпечну дорогу брали з собою якусь річ, яка б могла їм нагадувати про Батьківщину. Частіш усього це були вишивані сорочки і рушники, насіння барвінку або чорнобривців, а то й просто жменьку рідної землі, завернуту у хустинку. Та у юнака, який ще в дитинстві потрапив у полон до половців, усього цього не було. Але спляче серце юного половецького невільника усе ж проснулося, причому розбудила його тоненька гілочка звичайної степової трави, якої так багато в рідних українських степах.

Закінчується поема М. Вороного оптимістично: юнак, який вже вважався сином половецького хана, згадує рідну Україну і вирушає в далеку дорогу, в темну ніч, ярами та бараками невтомно простуючи до рідного степу разом зі старим мудрим віщуном.

Українська історія, на жаль, завжди складалася так, що з-за кордону до своїх батьків і дідів їх нащадки не завжди могли повернутися. Тільки за часи незалежності українці, які волею долі опинилися на чужині, отримали можливість повернутися до рідного краю чи хоча б навідатися до України і побачити землю своїх предків. Довгі роки живучи на чужині, вони змогли зберегти пам'ять про Батьківщину, зберегти українські традиції і мову. Я думаю, що нам треба повчитися у таких людей, щоб не стати схожими на половецького юнака, пам'ять про рідну землю якому повернуло лише чарівне зілля.

Пояснення:

Не нужно все писать, только вибери

Answer 2

Евшан зілля, символ пам'яті, сплетеної серед забуття. Мініатюрний твір, який розповідає про неповторність та важливість кожної спогади.

У країні Забуття, де час майже зупинився, росте неймовірна рослина під назвою Евшан зілля. Її маленькі зелені листочки і соковите стебло мають дивовижну силу зберігати пам'ять. Коли людина засмучена або ностальгічна, коли спогади починають втрачатися серед потоку часу, вона шукає Евшан зілля.

Кожна крапля соку цієї рослини - це як окрилене мить пам'яті, утримане на стеблинці. Вона переносить людей назад у час, показуючи їм деталі забутого, знову оживляючи незабутні події. Це можуть бути запахи, звуки, кольори або навіть прості розмови, які вже майже зникли зі свідомості.

Евшан зілля - нагадування про те, наскільки цінні й неповторні наші спогади. Вони пливуть крізь нас, мов річка часу, і їх легко можна загубити у повсякденності. Тому ми повинні дбати про свою пам'ять, про наші історії та ті миті, що вони втілюють.

Кожна людина має свою колекцію Евшан зілля у своєму серці. Це сувеніри з минулого, які допомагають нам зберегти цінність моменту, відчути його ще раз. І коли ми зустрічаємося з розповідями інших людей, ми обмінюємося нашими символами пам'яті, викликаючи в інших емоції і відчуття, які ми самі пережили.

Евшан зілля - це