Question

Твір - мініатюра Любов до ближнього(за новелою О.Генрі Останній листок) ​

Answer 1

Ответ:

Объяснение:

Однією з найкращих новел О’Генрі справедливо вважається новела «Останній листок». У творі захоплюють своєю чистотою та щирістю почуття самовідданості та безкорисної дружби між старим самотнім художником і молодими дівчатами.

Головні персонажі новели — Джонсі та Сью. Це молоді дівчата, які, наче сестри, поділяють разом усі свої радощі та незгоди, домівку та їжу. Їхня дружба була по-справжньому міцною, бо кожна з дівчат була готова на самопожертву заради іншої. Жилось їм дуже важко, заради грошей їм доводилося брати замовлення на малюнки, проте їхніх мізерних заробітків ледве вистачало на сплату за рахунками. Тому незвичайно важким випробуванням для дівчат стала тяжка хвороба Джонсі. Грошей на ліки у дівчат не було, як і не було можливості їх заробити. Дівчина була змушена залишитися віч-на-віч з хворобою, без допомоги. Єдиною підтримкою для неї стала дружба Сью та старого художника Бермана.

Самотнього п’яничку Бермана пов’язувало з дівчатами щире бажання допомогти. Він опікувався молодими художницями, бо того потребувала його душа. Не як досвідчений художник а як людина, що почуває себе самотньо, він поспішав знайти застосування своїм невитраченим батьківським почуттям. Берман щиро бажав полегшити дівчатам життя і хвилювався за них більше, ніж за самого себе. Головною мрією Бермана було створення картини, яку б визнали справжнім шедевром. Але життя закінчувалося, а мрія так і залишалася мрією.

Хвороба поступово знесилювала Джонсі, і її думки вже зверталися не на те, як одужати, а як полегшити життя своїй подрузі та старому художнику. Джонсі стала відмовлятися від їжі, бо заробляти на неї було дуже важко. Вона вже не мала сумніву, що скоро вмре і навіть намітила коли: як за вікном впаде останній листок з виноградної лози. Була пізня осінь, вітер та дощ за вікном кімнати зривав все більше і більше виноградних листків, все менше і менше надій залишалося у Джонсі на одужання.

Але останній листок витримував будь-яку негоду і не хотів злітати. Своєю стійкістю він додавав дівчині наснаги до життя. Хвороба потроху відступила, і Джонсі одужала. Та тільки набагато пізніше вона дізналася, що останній листок був не на лозі, а на протилежній стіні. Намалював його старий Берман, який не хотів, щоб надія залишала дівчину.

Невдовзі Берман помер від запалення легень, адже малював листок під проливною зливою, але помер з почуттям, що його життя не пройшло марно, що він все ж таки встиг намалювати справжній шедевр — останній листок на стіні, який врятував життя юній дівчині. І нехай цей шедевр був не такий, як зазвичай, але він став значніший, ніж усі шедеври людства, разом узяті.

Answer 2

Любов до ближнього (за новелою О. Генрі "Останній листок")

Повітря було напоєне вологою і холодом, коли я ступив на вулицю цього осіннього ранку. Листя опадало з дерев, та й вже прийшов час прощаватися зі старими, вірними друзями - деревами, які стояли тут століттями.

Мій друг, Джонсон, завжди збирав гарбузи і розкидував їх біля цього старого дуба. Це був його спосіб святкувати осінь, вона була його улюбленою порою року. Він гордо ділився своєю радістю зі мною, принісши великий гарбуз, прикрашений кольоровими листям.

Ми сиділи на лавці під дубом, дивлячись на листя, яке відчіпалося від гілок і кружляло навколо нас. Джонсон розповідав мені, що ця пора року завжди нагадувала йому про важливість дбати про інших та про те, як ми всі пов'язані між собою.

Та цього ранку мені довелося виграти важку боротьбу зі сльозами. Джонсон був хворий, і вже кілька тижнів не виходив із ліжка. Я завітав до нього щодня, намагаючись підтримати його, але кожен раз відходив із його оселі з важким серцем.

Сьогодні був особливий день - Джонсон просив мене доставити йому останній листок, який він бачив у вікно своєї кімнати. Він вперто вірив, що цей листок принесе йому зцілення, і я не міг відмовити своєму другові.

Коли я підійшов до вікна, листок, який він так тужливо спостерігав, спав на підвіконні. Я взяв його в руку, і відразу зрозумів, чому цей листок був для Джонсона таким важливим. Він був останнім листком на дереві, який ще тримався на гілках, і він був особливий, як і Джонсон.

Повернувшись до його ліжка, я вставив листок у вазу з водою, і Джонсон посміхнувся. Він вірив, що цей листок дарує йому життя і надію. І я теж вірив в це, бо цей листок символізував любов до ближнього, дружбу і важливість того, щоб бути поруч у найважчі миті життя.

Джонсон помер через тиждень після того ранку, коли я приніс йому останній листок. Але його дух і його надія живуть в мені. Я завжди пам'ятатиму цей ранок і цей листок як нагадування про те, що найважливішим у житті є любов до ближнього і дбайливість про інших, навіть у найважчі часи.