Question

Твір-роздум на тему: «Ніколи не втрачай свого шансу: він дається не щодня»​

Answer 1

Ответ:

Перший, довоєнний період творчості видатного англійського драматурга Бернарда Шоу завершується п'єсою "Пігмаліон", сюжет якої взято з відомого античного міфу про великого скульптора Пігмаліона, що виліпив статую цілковитої краси. Палко закоханий у своє створіння, Пігмаліон силою свого почуття зміг вдихнути в Галатею життя, і міф закінчується їх щасливим союзом.

За Шоу, подібна історія в англійському суспільстві початку XX сторіччя виглядає інакше. Відомий вчений-лінгвіст Генрі Хіґгінс випадково зустрічається з вуличною квіткаркою Елізою Дуліттл і на парі зі своїм колегою, полковником у відставці Пікерінгом, береться за кілька місяців перетворити брутальну замазуру у світську жінку, "герцогиню".

Еліза — дівчина з характером, на життєвому дні намагається зберегти свою гідність і бореться за неї, уникаючи вад та поганих звичок, що притаманні середовищу, в якому вона живе. Тверезий погляд на життя, неабиякі здібності героїні допомагають їй швидко призвичаїтись до нових обставин, нового оточення. Піц час спілкування з новим колом людей Еліза усвідомлює себе як особистість, бачить безнадійність звичного існування, серцем починає відчувати несправедливу та жорстоку безвихідь долі, яка очікує людину з низів.

Перебуваючи в чужому будинку, дівчина за особистим образним порівнянням, — дитина в чужій країні: пройшов час, вона забула рідну мову і може говорити тільки мовою чужинців. "Навіщо ви відібрали у мене мою незалежність?" — ця думка — глибинна причина всіх страждань Елізи, яка може знести всі негаразди, але "розчавити себе не дозволить". І дівчина готова скоріше вчинити самогубство, ніж залишатись іграшкою чужих примх. Вона не погоджується бути "чужою лялькою". Приносити туфлі, розкладати папери — це не для її сильної і вольової натури. І хоча вона боїться майбутнього: "На що я здатна? Куди мені йти? Що робити? Що буде далі зі мною?" — все ж залишає будинок Хіггінса.

Answer 2

Ніколи не втрачай свого шансу: він дається не щодня

Сьогодні ми часто живемо у такому темпі, коли кожен день справжня гонитва за рутинними справами, кар'єрними досягненнями і матеріальними благами. У цій гонитві ми часто забуваємо про одну важливу річ - про шанси, які дає життя.

Шанс - це можливість зробити щось нове, покращити своє життя або життя інших. Він приходить до нас нещодавно і не завжди повторюється. Іноді цей шанс може змінити хід подій і відкрити нам нові горизонти.

Але чому так часто ми втрачаємо ці шанси? По-перше, це відсутність уваги і свідомості. Ми можемо бути занурені в щоденну рутину і просто не помічати можливостей, які нам пропонуються. По-друге, це страх і невіра у власні сили. Ми можемо боятися змін і вагаємося відкрити новий шлях. Іноді ми просто не віримо в те, що маємо шанс досягнути чогось важливого.

Та все ж, важливо пам'ятати, що шанси - це дарунок, який ми повинні вміти впізнати та використати. Вони можуть прийти у будь-яку мить - у формі нового проекту на роботі, можливості подорожі, нового знайомства або навіть внутрішньої рефлексії. Іноді ці шанси можуть виглядати не дуже обіцяюче, але саме в них може ховатися найбільший потенціал.

Тож, не втрачаймо свої шанси. Відкриваймо для себе нові можливості, робімо кроки в невідомому напрямку, віримо в себе та свої можливості. Життя подарувало нам цю можливість - жити на повну катушку, розвиватися і досягати своїх мрій. Навіть якщо ми вже втратили попередні шанси, завжди є нові, і майбутнє завжди відкрите для можливостей.

Таким чином, пам'ятаймо: "Ніколи не втрачай свого шансу: він дається не щодня". Наважуймося, діймо, і наші шанси допоможуть нам досягти великих речей в цьому великому світі.