Question

СРОЧНО!!!! написати в зошит цей текст !! даю 70 балов !Бабуся була невеличка, висохла і тонка. На темному її обличчі життя зоставило зморшкувате своє письмо, а очі були як дві глибокі як сам океан. Дід теж був сухенький і тоненький, як дубова палка, на яку одягли сорочку і підперезали поясом.Бабина та дідова хатина була біля самісінького лісу. Ця  хата по вікна загрузла в ґрунт. Вона була підперта стовпами, щоб не поїхали її стіниЗ обох боків хати прилягали два крила городу. На кожному городі були старі, дрімучі, великій груші, але щовесни цвіли густо й пахучо. Також як і груші росли кущі барвінку. Здавалося, що він і зимою зеленіє, коли сніг таїв то на світ пробивалось його цупке зелене листя. А коли повітря ставало м’яким й теплим, барвінок зацвітав і зацвітав так неначе небо приз гнуло на землю живими уламками блакиті. Бабусю гнівило, коли хтось випадково збивав на городі картопляний цвіт, коли хтось зривав цибулю зі стрілкою, яка згодом могла б дати насіння. бабуся  взагалі ніколи не могла примиритися з тим, що квітку зривають., а якщо хтось наважився піти на город і випадково збив картопляний цвіт або щось інше то тоді баба чорніла, бурчала про якесь каміння замість сердець. Тоді до баби ніхто не підступався. А коли вже доводилось звертатися, говорили таким єлейними голосом, що найтвердіший камінь міг розколотися. Тільки баба ще довго не вибачала, її серце боліло то що вона любила кожну   рослину,   і,   здається,   кожна рослина відповідала їй такою ж любов’ю​

Answer 1

Объяснение:

не ври, здесь не 70 баллов

Answer 2

Бабуся була невеличка, висохла і тонка. На її темному обличчі життя залишило зморшкувате своє письмо, а очі були як дві глибокі як сам океан. Дід також був сухенький і тоненький, як дубова палка, на яку одягли сорочку і підперезали поясом.

Бабина та дідова хатина стояла біля самісінького лісу. Ця хата була підперта стовпами, щоб не поїхали її стіни, і по вікнах загрузла в ґрунт. З обох боків хати прилягали два крила городу. На кожному городі росли старі, дрімучі груші, але щовесни вони цвіли густо й пахуче. Крім того, як і груші, росли кущі барвінку. Здавалося, що він і зимою зеленіє, коли сніг танув, то на світ пробивалось його цупке зелене листя. А коли повітря ставало м’яким й теплим, барвінок зацвітав і зацвітав так, неначе небо схилялося до землі живими уламками блакиті.

Бабусю гнівило, коли хтось випадково збивав на городі картопляний цвіт або зривав цибулю зі стрілкою, яка могла б дати насіння. Вона взагалі ніколи не могла примиритися з тим, що квітку зривають. Якщо хтось наважувався піти на город і випадково збивав картопляний цвіт або щось інше, то баба чорніла і бурчала про якесь каміння замість сердець. В такі моменти до баби ніхто не підступався. І коли доводилося звертатися до неї, говорили таким єлейним голосом, що найтвердіший камінь міг розколотися. Тільки баба щ