Question

Розкрийте поліфонізм роману злочини і кара​

Answer 1

Автор зображує своїх героїв не стільки за допомогою описування зовнішніх проявів їхнього життя (як це робили, скажімо, Бальзак або Діккенс), скільки за допомогою ґрунтовного й скрупульозного аналізу найтонших порухів їхніх душ, психологічних глибин (славнозвісний «психологізм Достоєвського) у моменти найвищого напруження душевних сил, у так званих «межових ситуаціях». Якщо в текстах інших романістів часто використовуються докладні описи (портрети, інтер’‎єри, пейзажі), то в «Злочині і карі» значно більше діалогів і монологів. Власне авторського «голосу» (що, як ви вже знаєте, притаманне, наприклад, Діккенсу з його прямими звертаннями до читача) у Достоєвського дуже мало. Кожний персонаж має свій неповторний голос, свій тип свідомості. Так, самозакоханий і процвітаючий Лужин мислить і розмовляє зовсім не так, як розумний і втомлений насолодами життя цинік Свидригайлов. «Голос» енергійного й діяльного Разуміхіна абсолютно відрізняється від жовчно-скептичних інтонацій Раскольникова. Тому письменник і зіштовхує думки різних героїв, створює їхні діалоги або полілоги, де звучать рівноправні голоси.

Answer 2

Роман "Злочини і кара" Федора Достоєвського можна розглядати як важливий приклад поліфонічної літератури. Поліфонія - це концепція, яка походить від російського літературного критика М.М. Бахтіна і використовується для описування текстуального явища, коли в романі або в іншому творі присутні різні автономні голоси або голоси різних персонажів, які взаємодіють між собою.

У "Злочинах і карі" поліфонічність проявляється через конфлікт і взаємодію різних персонажів і їхніх голосів. Головний герой, Родіон Раскольников, представляє один з голосів, але він не є єдиним голосом в романі. Разом з ним ми почуваємо інші персонажі, такі як Порфирій Петрович, Соня Мармеладова, Аркадій Свидригайлов та інші. Кожен з цих голосів має свої власні переконання, цілі, мотиви та взаємодіє з іншими голосами.

У романі розглядаються такі теми, як мораль, справедливість, вина, проблема злочину та покарання. Кожен персонаж представляє свою власну точку зору щодо цих питань і намагається відповісти на них залежно від своїх індивідуальних уявлень. Наприклад, Раскольников вважає себе "надлюдиною" і вважає, що має право на вбивство, але інші персонажі, такі як Соня, дотримуються інших моральних стандартів і докладають зусиль, щоб зробити світ кращим.

Ця поліфонічність створює багатогранність