Question

1. Чим повсякденне життя чумаків нагадувало козацькi звичаï? 2. Як був організований чумацький промисел? 3. Що свідчить про використання в чумацькому промислi вiльнонайманої праці з винагородою відповідного внеску кожного робiтника? ДОПОМОЖІТЬ БУДЬ ЛАСКА,ДУЖЕ ТЕРМІНОВО ​

Answer 1

Відповідь:

Пояснення:

Щодо повсякденного життя чумаків, вони мали багато спільного з козацькими звичаями. Наприклад, чумаки також використовували волів для перевезення товарів . Крім того, чумаки були дуже мобільними і часто подорожували на далекі відстані . Це нагадує козацький спосіб життя, коли козаки також були мобільними і подорожували на далекі відстані.

Чумацький промисел був купецьким, торговельно-візницьким промислом українців на землях Великого Степу від XV століття до середини XIX століття. Цей промисел полягав у транспортуванні різноманітних товарів артільним способом (воловою чи гужовою валкою), а також у гуртовій або роздрібній торгівлі цими товарами з метою отримання прибутку. Чумаки є правонаступниками і продовжувачами купецьких торгових традицій Заходу і Сходу, Європи і Великого Степу, Київської Русі і Монгольської імперії

Answer 2

1. Чим повсякденне життя чумаків нагадувало козацькі звичаї?

Чумаки були торговцями, які займалися перевезенням солі з солоних озер на півдні України до різних регіонів країни. Їхнє повсякденне життя мало певні схожості з козацькими звичаями. Ось деякі аспекти, які нагадували козацькі звичаї:

- Самостійність та вільність: Чумаки були незалежними торговцями, які мали свою власну організацію та не залежали від феодалів або багатих купців. Вони мали свободу вибору свого маршруту та розкладу руху [[1]].

- Військова організація: Чумаки організовувалися у військові загони, які мали своїх ватажків. Вони мали свої власні правила та дисципліну, схожу на козацьку [[2]].

- Зброя та самозахист: Чумаки носили зброю для самозахисту від нападів злочинців та ворожих нападів. Вони могли мати шаблі, сокири, кинджали та інші збройні предмети [[3]].

- Спільність та солідарність: Чумаки часто подорожували у групах, що сприяло формуванню спільноти та взаємній підтримці. Вони допомагали один одному у важкі моменти та захищали інтереси своєї групи [[4]].

2. Як був організований чумацький промисел?

Чумацький промисел був організований у формі караванів, які перевозили сіль з солоних озер до різних регіонів України. Організація чумацького промислу включала наступні аспекти:

- Лідерство та організація: Кожен чумацький караван мав свого ватажка, який був відповідальний за прийняття рішень та організацію маршруту та руху. Ватажок був досвідченим чумаком, який мав знання про шляхи, переправи та безпеку [[5]].

- Розклад руху: Чумаки мали певний розклад руху, в якому враховувалися відстані між зупинками та час, необхідний для перевезення солі. Вони планували свої маршрути таким чином, щоб уникнути небезпек та забезпечити ефективність перевезення [[6]].

- Захист від небезпек: Чумаки були свідомі ризиків, пов'язаних з перевезенням солі, тому вони приймали заходи для захисту від нападів злочинців та ворожих нападів. Вони носили зброю та мали власну систему сигналізації та оборони [[7]].

3. Що свідчить про використання в чумацькому промислі вільнонайманої праці з винагородою відповідного внеску кожного робітника?

Використання вільнонайманої праці з винагородою відповідного внеску кожного робітника в чумацькому промислі свідчить про організованість та ефективність цієї галузі. Ось деякі ознаки, що свідчать про використання такої системи:

- Розподіл обов'язків та винагороди: Кожен чумак мав свою роль у каравані, і його винагорода залежала від його внеску та продуктивності. Наприклад, ватажок отримував більшу частину прибутку, оскільки він несе відповідальність за організацію та безпеку маршруту [[8]].

- Система винагороди: Чумаки отримували винагороду у вигляді грошей або товарів за свою працю. Винагорода була пропорційною до внеску кожного робітника та кількості перевезеної солі [[9]].

- Мотивація до праці: Використання системи винагороди за внесок стимулювало чумаків до більшої працездатності та ефективності. Кожен робітник був зацікавлений у максимальному внеску, оскільки це впливало на його винагороду [[10]].

Ці ознаки свідчать про те, що в чумацькому промислі використовувалася система вільнонайманої праці з винагородою відповідного внеску кожного робітника, що сприяло організованості та ефективності цієї галузі.