Question

Чому, на ваш розсуд, серед покарань, передбачених «Руською правдою», не булосмертної кари​

Answer 1

Ответ:

Покарання, за Руською Правдою, були досить м'якими. До монголо-татарської навали Русь (чи не єдина в Європі) не знала смертної кари як юридично санкціонованого вбивства. Щоправда, літопис засвідчує її застосування в окремих випадках за державні злочини. Так, у 1068 р. були страчені через повішення учасники повстання проти князівської влади. За звичай існувала й кровна помста, яку сини Ярослава Мудрого замінили на грошову віру (ст. 2 Розш. ред.). Вищою мірою покарання були потік і пограбування, коли майно злочинця конфісковувалося, а його разом із сім'єю виганяли з общини або перетворювали на холопів. Поширеними були грошові покарання (віра й продаж), які стягувалися на користь князя. Віра присуджувалася за вбивство і становила 40 гривень, а продаж у розмірі від 3 до 12 гривень — за інші злочини. За вбивство княжого мужа, як уже зазначалося, сплачувалась подвійна віра. Це були відчутні матеріальні стягнення, якщо взяти до уваги, що за 2 гривні можна було придбати корову або до десяти баранів. Варто зазначити, що Володимир Великий, мабуть, під впливом візантійського права, замінив віру на смертну кару, але ненадовго, бо це негативно позначилося на прибутках державної скарбниці. Відома й дика віра, яку сплачувала верв, коли на її території знаходили вбитого, а вбивцю з якихось причин община не видавала (не вдалося розшукати тощо). Гроші виплачувалися родичам убитого (головництво), а також потерпілим від образ (урок).

Объяснение:

Answer 2

На мій розсуд, серед покарань, передбачених "Руською правдою", не було смертної кари з кількох причин.

По-перше, на той час судила не тільки людська влада, але і божа справедливість. Тому, віриться, що винність чи невинність окремої особи могла визначити лише Всевишній. У народній пам'яті варварські кари та винайдені способи покарання пов'язувалися з богом, наближаючись до божественної волі.

По-друге, смертна кара вимагала великих витрат з боку держави чи місцевих влад, так як її виконання потребувало засобів і коштів. Крім того, виконання смертної кари переважно відбувалося публічно, і це могло мати негативний вплив на населення, особливо на молодь, викликуючи страх та жорстокість в суспільстві.

По-третє, "Руська правда" направлялася на створення єдиної системи правосуддя для всього Київського князівства. Вона була писана при участі великого числа київських поміщиків та певної частини правителів, і була спрямована на забезпечення безпеки і порядку в тій частині землі. Смертна кара могла би спричинити змішанняся або втрата довіри до нової системи, оскільки смертна кара вимагає максимальної обтяжливості для обвинуваченого.

Таким чином, на мій погляд, відсутність смертної кари в "Руській правді" може бути пояснена як релігійними, соціальними та політичними факторами того часу, а також як намаганням стабілізувати і єднати велике князівство Київське.