Question

Історія України. Перша світова війна — як виклик людському виживанню. Повсякденне життя на фронті й у тилу.Завдання1. Ознайомтесь з наданими документами2. Проаналізуйте джерела за змістом і визначте, чим відрізнялось життя на фронті від життя в місті і селі в тилу.3. Зробіть висновки з матеріалів до практичного заняття і запишіть їх по таких пунктах:1) жертви і труднощі війни;2) жахи війни;3) вплив війни на господарство;4) поводження з в’язнями;5) вплив війни на рівень життя населення;6) зміни у ставленні населення до війни;7) загальний висновок до практичного заняття.1)Зі спогадів бійця Легіону українських січових стрільців Олекси Кобця:«Було це 27 серпня 1914 р. Десь опівдні через усе село проїхав, простуючи звідти десь, звідки чути було бухкання гармат і цокотання кулеметів, великий фургон з червоним хрестом на білому прапорі, що його тримав у руках молодий парубок-німець у той час, коли трохи старший поганяв коні. У фургоні відкриті, але позакутувані в білі простирадла, лежали перев’язані марлею, крізь яку просочувалась кров, немолода вже жінка і маленьке, може, дволітнє, дитятко. Голова цій дитині була туго забинтована, виглядали тільки повні докорів, стражденні оченята, а перев’язка вже мокріла від крові...»2)З листа солдата російської армії Василя Рубеля (15 грудня 1915 р.) (збережена транскрипція і стилістика того часу):«Я пока жив, был в окопах 12 дней, а сейчас на отдыхе. Слава богу затишье, бою пака нет, а далше увідім. Но січас нужда заедает, хоч я і переменяю біл’е, паря его в кіпятке. Ну чтож скрепя серце переносім все, может і переживу все это... Во время отдиха я сплю на хворосте в землянках. Но в окопах почті не спім, хотя і там ест хворост, мох, ліст’я, там же в окопах пориті землінкі от холода і дождя, но грязно. Однім словом самому злейшему врагу я нежелал бы попадат в эті «окопи». Еслі бы дал бог чтоб нікогда в жізні нікто не попадал в эті окопы, і чтоб даже незналі, что такое окопи. А мне еслі б дал бог пережіть все эті солдатскіе нужды, остатся жівым: то я уже узнал, что значіт “война”».3)Лист українського солдата Андрія Рубльова з Південно-Західного фронту (російська армія, 29 травня 1916 р.):«Ряди наші змішалися з вогнем і землею, і коли ми з криком «ура!» добігали до ворожих окопів, то я тільки пам’ятаю, що кулі і снаряди свистіли і ревіли навколо, а люди падали. Але скільки там було солдат: на місце вбитих і поранених все нові і нові... І коли все ж таки добігли до їх дротяної загорожі, за якою були і окопи, то я одну за однією кинув свої 4 бомби в їх окопи. А потім в багнети. Дорога сестричка, яка огидна справа війна. Коли вдариш в людину багнетом, то він йде як в подушку і самому робиться просто нудно. Як і завжди австро-германці атаки бояться, швидко тікають ... А з права кулемет, та-та-та і прожектор та ракети частіше стали освітлювати, так що я побачив свої руки, вони в крові. Я подумав, а скільки своїми бомбами я убив людей, а багнетом переколов, а за що все це?»4)Зі щоденника солдата О. Замрія:«Коли я прибув додому, йшла повним ходом молотьба хлібів, коли я увійшов у двір, мене зустріла сестра... Вона була не одружена, брати усі були на війні, їхні жінки працювали на хазяйстві. Сестра гірко плакала, що ми втратили батька та матір. Важкою була зустріч за таких обставин, та нічого не поробиш, проте треба кінчати молотьбу. Наше господарство засівало тоді 20 десятин пахоти, а мужика в господарстві не було, та все ж на той час багато було полонених австрійців та мадяр, або вірніше українців, як ми на них говорили — западники».5)Зі спогадів в'язня, заарештованого австрійською поліцією за звинуваченням у шпигунстві на користь Росії:«...31 серпня 1914 р. о 3 годині ранку, не давши навіть чаю, погнали в’язнів у тюремний двір. Тут протримали до 9 години ранку. Після цього повели всіх, близько 1600 чоловік, по вул. Казимирівській і вул. Городецькій до головного палацу. Протягом декількох кілометрів озвірілий натовп львівських «патріотів» з євреїв і поляків бив нас, особливо священиків, палицями, кілками, в нас кидали каміння і гній, плювали в обличчя. З вікон кидали горщики з-під квітів. Одному з арештованих такий горщик проломив череп, і він помер тут же, на вулиці. Перед вокзалом ми чекали до 2 години. Виявляється, поліцейські навмисно тримали нас близько п’яти годин на вулиці, щоб дати юрбі можливість «проявити почуття» до нас, “зрадників”».​

Answer 1

Аналізуючи надані документи, можна виділити декілька ключових висновків про відмінності у житті на фронті та в тилу під час Першої світової війни в Україні:

1. Жертви і труднощі війни:

   • Життя на фронті було надзвичайно небезпечним, з численними ворожими атаками і важкими бойовими умовами.
   • Солдати на фронті вимушені були зазнавати постійного голоду, холоду та незручностей, таких як недостатній сон та невідповідні умови для відпочинку.

2. Жахи війни:

   • Солдати описують страшні події на фронті, такі як артилерійські обстріли та бої у окопах.
   • Військові виступили свідками жорстокості війни, поранень та смертей своїх товаришів.

3. Вплив війни на господарство:

   • Війна призвела до руйнування і розрухи в селах і містах, що залишилися в тилу.
   • Господарство страждало від недостачі робочої сили і ресурсів.

4. Поводження з в’язнями:

   • Військові згадують про військовий конфлікт і поведінку ворожих солдат під час війни.
   • Поведінка ворожих солдат, ймовірно, була жорстокою, але це не відображено у наданих документах.

5. Вплив війни на рівень життя населення:

   • Солдати відзначають недостачу їжі та погані умови на фронті, що мали негативний вплив на їхнє фізичне та психологічне здоров'я.
   • Життя в тилу також було складним через недостачу ресурсів і потребу в підтримці військових.

6. Зміни у ставленні населення до війни:

   • Люди відчували жахливі наслідки війни і виявляли співчуття до солдатів на фронті.
   • Змінено ставлення до війни: зростаюча свідомість про жахливості війни може призвести до протесту і бажання зупинити конфлікт.

7. Загальний висновок:

   • Перша світова війна призвела до великої кількості жертв та страждань українського населення, незалежно від того, чи вони були на фронті чи в тилу.
   • Війна важко вплинула на господарство та психологію солдатів і мирного населення, і спричинила великий гуманітарний кризис.

Ці документи демонструють жахливі наслідки війни та її вплив на людей, господарство і суспільство України під час Першої світової війни. Вони також підкреслюють важливість пам'яті про події цього періоду та необхідність уникнення війни у майбутньому.