Question

Якими були мета і наслідки столипінської аграрної реформи?

Answer 1

Столипінська земельна реформа (1906–1917) - вжита російським урядом, щоб селяни мали можливість володіти землею індивідуально. Її метою було заохочення працьовитих селян придбати власну землю, і в кінцевому рахунку створити клас процвітаючих, консервативних, дрібних фермерів, який би стабілізував вплив у сільській місцевості та підтримував би самодержавство.

Відсутність економічного успіху в сільському господарстві після емансипації 1861 року, а також жорстокі селянські повстання, що відбулися під час Революції 1905 р., підказували необхідність відмовитися від общинного землеволодіння та замінити його на індивідуальну власність на землю. 22 листопада (9 листопада за старим стилем) 1906 року, поки Дума (формальний законодавчий орган) не засідала, прем'єр-міністр Петро Аркадійович Столипін видав указ, який дозволив кожному селянському господарству вимагати індивідуального права власності на свою землю та вихід з комуни. Домогосподарство також може вимагати, щоб комуна надала йому консолідовану ділянку, еквівалентну розсіяним смугам, які вона обробляла. Крім того, указ скасував спільну власність домогосподарств і зробив голову кожного домогосподарства єдиним власником майна

Реформа мала лише помірний успіх. До кінця 1916 р. не більше 20 відсотків селянських дворів мали право власності на свою землю, хоча менше (приблизно 10 відсотків) отримало консолідовані наділи. Реформа не перетворила селянство на опору підтримки, необхідну самодержавству. І протягом 1917 року селяни повсюдно брали участь у революціях, заволодівши майном, яке належало столипінським фермерам.

Answer 2

Столипінська аграрна реформа, яку проводив Прем'єр-міністр Російської імперії Петро Столипін у період з 1906 до 1914 року, мала на меті змінити структуру землеволодіння в країні та стимулювати розвиток сільського господарства. Основними метами реформи були:

1. Зробити земельну власність більш стабільною: Реформа створювала можливості для селян отримувати власні земельні наділи з правом на спадкування, тим самим забезпечуючи більшу стабільність у земельних відносинах.

2. Стимулювати інвестиції в сільське господарство: З метою підвищення рівня виробництва і продуктивності, селяни могли об'єднувати свої земельні ділянки в спільні господарства, що сприяло більш раціональному використанню землі і залученню інвестицій.

3. Заспокоїти соціальну напругу: Поставити край масовим селянським рухам, що вимагали радикальної земельної реформи, яка, наприклад, передбачала колективізацію землі або повне перерозподіл земельних володінь.

Наслідки столипінської аграрної реформи:

1. Стабілізація земельних відносин: Реформа забезпечила більшу стабільність у землеволодінні, зменшила соціальну напругу серед селян і сприяла зниженню кількості масових селянських рухів.

2. Розвиток капіталістичних стосунків в сільському господарстві: Об'єднання земель селян у спільні господарства підтримало розвиток капіталістичних форм господарювання в аграрному секторі, що в певній мірі сприяло зростанню продуктивності.

3. Зміни в соціальній структурі села: Частина селян, яка збільшила свої земельні ділянки і створила спільні господарства, стала більш заможною і зайняла лідерні позиції в селах, тоді як інша частина залишалась на межі виживання.

4. Незадоволеність серед деяких верств селянства: Деякі селяни втратили свої земельні ділянки через об'єднання та інші форми реформи, що спричинило незадоволеність серед цих верств населення.

5. Відсутність повноцінної земельної реформи: Реформа не вирішила всіх проблем у земельних відносинах Російської імперії, і проблема земельного питання залишалась актуальною, що пізніше вплинуло на подальшу історію країни.

Загалом, столипінська аграрна реформа мала свої позитивні сторони, але не вирішила всіх проблем сільського господарства і земельних відносин. Вона створила певний фундамент для розвитку сільської економіки, але не змогла забезпечити повноцінної соціально-економічної стабільності в країні.