Question

Які зміни передбачала Столипінська реформа?Позитивні та негативні наслідки​

Answer 1

Ответ:

У наслідок Столипінської реформи близько 1/4 дворів в Україні, що входили до земельних громад, вийшли з них: у Степу 42 %, на Лівобережжі 16,5 %, на Правобережжі 48 %. Разом з тим на Правобережній Україні і на Полтавщині майже вся земля, якою користувалось селянство, перейшла у приватну власність, особисте приватне землеволодіння почало переважати у Чернігівській губернії, а у Таврійській, Херсонській, Катеринославській і Харківській воно охоплювало близько половини всіх дворів.

 

З 1907 по 1911 в Україні вийшли на відруби і хутори 225 500 господарів, які володіли 1,8 млн десятин землі. Найінтенсивніше зростали хутірські і відрубні господарства у степових губерніях і на Волині. Значною мірою завдяки кредитній допомозі Поземельного Банку селяни купили лише у 1906—1909 роках 385 000 десятин поміщицької землі. Провадилося землевпорядкування до 1917 року. Землевпорядні комісії припинили свою діяльність відповідно до постанови Тимчасового уряду у червні 1917 року. За період своєї діяльності впорядкували у 9 українських губерніях близько 0,5 млн господарств з 3,7 млн десятин.

За нового аграрного устрою селянин міг бодай частково виявити ініціативу і поліпшити своє господарство, у чому допомагала йому акція Селянського Поземельного Банку, сільгоспспілки, кооперація і земська агрономія. Завдяки прогресові агротехніки (перехід до плодозмін тощо) зросла врожайність (за 1904 — 12 на 20 %) і вартість селянських господарств.

Поліпшення, що почалося зі Столипінською реформою, стосувалося лише близько ¼ господарств, насамперед хутірських і відрубних. Хоч у руках селянства опинилося 65 % всієї землі, проте в Україні далі панувало аграрне перенаселення. 32 % селян не мали землі або мали до 1 десятини, 38 % господарств мали 1 — 4 десятини, 19 % — 4 — 9, ледве 11 % — більше (станом на 1917 рік). Бідняки (частково і середняки) не мали змоги купувати поміщицьку землю через високу ціну (наприклад, 400—700 карб. за десятину на Правобережжі) і не могли одержати кредиту за посередництвом Сел. Банку. Частина їх продавала землю багатим селянам, а самі еміґрували до Азійської Росії (рідше до міст).

Т. ч. Столипінська реформа, допомагаючи заможному селянству, мала на меті — створити з нього, поряд з занепалим дворянством , нову соціальну підпору для режиму. Щоб зменшити аграрне перенаселення, Столипін підтримував еміграцію селян за Урал. З 1906 по 1913 рік з 9 українських губерній виїхало до Азії 1,2 млн селян (найбільше 1909 року — 290 000), звідки, однак, одна чверть згодом повернулася.

Реформа спричинила ще більшу соціальну диференціацію селянства: збільшення найдрібніших і великих селянських господарств і зменшення середніх, власники яких продавали землю заможнішим і самі виїздили за Урал або до міст. Невирішена аграрна проблема була однією з причин революції 1917 року.

Столипінську реформу гостро критикував Володимир Ленін, а також російські й українські соціалістичні партії, обороняючи сільський пролетаріат, фактично побоюючись впливів заможнішого прошарку селянства.

Объяснение:

Answer 2

Петро Столипін був прем'єр-міністром Російської імперії з 1906 по 1911 рік. Він впровадив ряд реформ, які намагалися змінити економічну, соціальну та політичну структуру імперії. Основними змінами, передбаченими Столипінською реформою, були наступні:

Позитивні наслідки:

1. Реформи в сільському господарстві: Столипін впровадив політику відведення землі селянам, що дозволило більшій кількості селян стати власниками землі. Ця політика створила стимул для більш ефективного використання землі та підвищення сільськогосподарської продуктивності.

2. Розвиток промисловості та інфраструктури: Столипін підтримував індустріальний розвиток, сприяючи інвестиціям і підприємництву. Були побудовані нові фабрики, заводи та транспортні системи.

3. Судова реформа: Відбулися зміни у судовій системі для забезпечення більшої справедливості та незалежності судів.

4. Зниження національних та соціальних конфліктів: Деякі реформи Столипіна сприяли зменшенню соціальних та національних напружень в імперії.

Негативні наслідки:

1. Різкий підвищений політичної репресії: Столипін відомий своєю жорсткою реакцією на політичну опозицію. Він впровадив "столипінські вішки" (швидкі вироки смертної кари), щоб придушити революційний рух та дисидентів.

2. Спроба обмежити права депутатської асамблеї та інших політичних органів: Столипін намагався зміцнити владу царського уряду та обмежити вплив обраних представників.

3. Політика "вибирайте свого царя": Столипін підтримував ідею того, що кожен власник землі повинен мати право вибирати свого царя, обмежуючи таким чином політичний вплив земельних власників.

В загальному рахунку Столипінська реформа мала як позитивні, так і негативні наслідки. Вона сприяла розвитку сільського господарства та промисловості, але також призвела до політичного репресивного заходу та обмежень прав громадян. Реформи Петра Столипіна стали однією зі сторінок складного періоду в історії Російської імперії перед Першою світовою війною і Російською революцією 1917 року.