Question

Порівняйте політику в національному питанні правлячих режимів Польщі та Румунії,даю 48 баллов!!!!!!​

Answer 1

Ответ:

Молода польська держава приєднала до свого складу так звані «східні креси» — території на Сході, що становлять нині частини Литви, Західної Білорусі, Волині та Галичини. Ці два українських регіони були визнані за Польщею у результаті підписання у 1921 році Ризького миру з більшовиками, а також підписання Версальського миру, що визначив світовий порядок після Першої світової війни.

Національні меншини становили майже третину населення міжвоєнної Польщі і були її найбільшою проблемою. Українці були другими за чисельністю після власне поляків — більше 5 мільйонів, що становило 15% населення держави.



Українці Волині та Галичини, згідно з угодами та договорами, мали б отримати культурну автономію. Проте поляки не поспішали виконувати взяті на себе зобов'язання. Українці Галичини чинили спротив встановленню польської влади в регіоні: бойкотували перепис і вибори, а також створили у Львові у 1921 році Таємний український університет. У 1920 році ветеран Української революції та полковник УНР Євген Коновалець створює Українську військову організацію. Члени УВО обрали підпільні та терористичні методи боротьби, зокрема вчинили невдалий замах на Юзефа Пілсудського. Проте, у 1923 році країни Артанти остаточно визнали право Польщі на Східну Галичину, після чого уряд ЗУНР, що все ще боровся в еміграції, саморозпустився.

В культурно-освітньому плані, польська держава у 20-х роках була повною протилежністю УСРР, де в цей час на повних парах неслася українізація. Польща обрала тактику асиміляції етнічних меншин. Полонізація відбувалася у системі освіти, де розпочався перехід на двомовні польсько-українські школи. На управлінські посади приймали переважно поляків.



Євген Коновалець

Польський уряд заохочував міграцію польського населення до «східних кресів». Ветерани війн, офіцери та просто охочі отримували земельні наділи на території Волині та Галичини. Ця політика отримала назву «осадництва». Акцією скористалися до 300 тисяч поляків.

Натомість, українці та євреї західноукраїнських земель змушені були мігрувати. Нафтова промисловість вичерпала себе, але польський уряд не поспішав вкладатися у розвиток промисловості у «кресах», тому за невеликим винятком, регіон ставав майже повністю аграрним. Земельний голод та культурні утиски змушували галичан мігрувати. Ті, хто лишався пробували об'єднуватися у кооперативи, як у старі часи. Це допомагало, але все одно не могло виправити важкого економічного становища.

Попри те, що маршал Пілсудський у середині 20-х, по суті, встановив режим диктатури, Польща зберігала ознаки демократичності. Діяв парламент та виборча система. Провідною українською політичною силою стало Українське національно-демократичне об'єднання на чолі з Дмитром Левицьким, утворене в 1925 році. Представники УНДО намагалися легальним шляхом боротися за права українців.

Важливу роль відіграє греко-католицька церква, що стає виразно національною інституцією. Її очільник митрополит Андрей Шептицький докладає значних зусиль, щоб протистояти полонізації та захищати церкву.

 

Проте політика польського уряду, вплив глобальних, зовнішніх та внутрішніх чинників все більше радикалізувала західних українців, особливо в Галичині.

У 1930 році польська влада проводить акцію «пацифікації» (тобто «замирення») — серію репресивних заходів проти українських діячів та культурних установ. У 1934 році було створено концтабір

Answer 2

Розглянемо політику в національному питанні в правлячих режимах Польщі та Румунії.

Польща:

1. Населення та етнічні групи: У Польщі проживає різноманітне населення, але польська етнічна група є найбільшою. У країні також проживають українці, білоруси, німці, євреї та інші.

2. Мовна політика: Польща визнає польську мову як офіційну. Проте, інші мови, такі як українська, білоруська, німецька, російська та інші, також мають свої громади.

3. Міграційна політика: Польща є країною, яка привертає багато мігрантів, особливо з України. Уряд Польщі встановлює правила для роботи та проживання іноземців у країні.

Румунія:

1. Населення та етнічні групи: Румунія є країною зі значним етнічним розмаїттям, включаючи румунів, угорців, ромів, німців та інших.

2. Мовна політика: Румунська є офіційною мовою країни. Проте, угорська та інші мови мають статус регіональних мов у певних областях.

3. Міграційна політика: Румунія також є країною, яка привертає мігрантів. Це може бути пов'язано з економічними можливостями та шукачами притулку.

Порівняння:

1. Етнічний склад: Обидві країни мають різноманітне населення з численними етнічними групами.

2. Мовна політика: Обидві країни визнають офіційні мови, але також мають увагу до регіональних мов та мов меншин.

3. Міграційна політика: Якщо розглядати ситуацію до вересня 2021 року (останній момент, на який мені відомо), обидві країни були привабливими для мігрантів з-за кордону, особливо з України.

4. Інтеграція та адаптація: Обидві країни ставлять певні вимоги до мігрантів, пов'язані з працевлаштуванням, проживанням та іншими аспектами адаптації до нового соціокультурного середовища.

Ви маєте право поставити оцінку самостійно, враховуючи зазначені аспекти. Нагадую, що це об'єктивне порівняння на основі наявної інформації до вересня 2021 року.