Question

Порівняйте політику в національному питанні правлячих режимів Польщі та Румунії​

Answer 1

Ответ:

Щоб заспокоїти українську громадськість, 22 вересня 1922 р. польський сейм ухвалив закон про автономію трьох східно-галицьких воєводств (Львівського, Тарнопільського, Станіславського) і постанову про заснування українського університету на державні кошти. Однак це був не більш як політичний маневр, що мав полегшити полякам утвердження їхньої влади на українських землях.

Управління в Західній Україні перейшло до Генерального цивільного комісара, який у своїй діяльності спирався на військові гарнізони. Окуповані території були поділені на округи. На Волині, Холмщині, Підляшші запроваджений стан військової облоги.

Нова польська конституція (1921 р.) ґрунтувалася на принципі унітарності польської держави, з єдиною законодавчою і виконавчою владою, без забезпечення національним меншинам будь-яких автономних прав. Не виконала Польща також узятих на себе міжнародних зобов’язань шанувати національні і віросповідні права національних меншин. На кінець 1922 р. поляки в Східній Галичині розподілили між собою майже 200 тис. га землі, на Волині – 112 тис., на Поліссі – 113 тис. га.

Наприкінці вересня – на початку жовтня 1921 р. на всій території Польщі проведений перепис населення. Фальсифікованими наслідками перепису уряд сподівався обґрунтувати польський характер Галичини, Холмщини і Волині а фактом участі місцевого населення у переписі продемонструвати світу визнання населенням Західної України її влади. Незважаючи на репресії, чимало галицьких українців бойкотували перепис, який перетворився в антиокупаційний плебісцит.

5 і 12 листопада 1922 р. відбулися вибори до сейму і сенату. За задумом польського уряду вибори мали стати одним з важливих заходів анексіоністської політики, а також засвідчити перед світовою громадськістю польську суверенність над цією територією і прояснити позицію Антанти. Еміграційні уряди УНР та ЗУНР і Міжпартійна рада виступили проти участі українського населення Східної Галичини у виборах. Керівництво всіх українських партій і Міжпартійна рада прийняли рішення про бойкот виборів у краї. В Комуністичній партії Східної Галичини (КПСГ) думки щодо виборів розділилися: опозиційна частина партії (васильківці) бойкотувала вибори, решта комуністів, згідно з постановою ЦК Комуністичної робітничої партії Польщі, оголосила про намір взяти в них участь. Для цього останні створили легальну організацію – Союз пролетаріату міст і сіл. Підтримала вибори й Українська селянська партія (хліборобів), яка користувалася матеріальною і організаційною підтримкою властей.

Answer 2

Польща і Румунія - дві різні країни з різними історіями, політичними системами та підходами до національного питання. Однак, можна провести загальні порівняльні ознаки політики в цьому питанні в цих країнах.

1. Історичний контекст:

   • Польща: Польща в історичному контексті була довгий час розділена між різними імперіями і державами. Польський національний рух був активним в різні епохи, особливо під час поділу Польщі. Після відновлення незалежності в 1918 році Польша стала незалежною державою.

   • Румунія: Румунія також має складну історію, включаючи періоди турецького та австро-угорського впливу, а також об'єднання різних територій під її владою. Об'єднання Великої Румунії сталося після Першої світової війни.

2. Етнічний склад:

   • Польща: Польська нація становить більшість населення Польщі, і національна політика польського уряду спрямована на підтримку польської культури та мови.

   • Румунія: Румунська нація також є більшістю в Румунії, але країна також має значну кількість міноритетів, таких як угорці, німці та інші. Румунська політика включає заходи для захисту прав і культурних інтересів міноритетів.

3. Законодавство:

   • Польща: Польська влада приймає різні закони та політики для підтримки польської мови, культури і національних інтересів. Проте, останнім часом існують обурення внаслідок обмежень у свободі ЗМІ та судової системи, що може вплинути на національну політику.

   • Румунія: Румунська влада також дотримується політики захисту прав мовних і культурних міноритетів, враховуючи законодавствво та публічну політику.

4. Етнічні конфлікти:

   • Польща: Польща має велику українську меншину, і іноді виникають конфлікти у зв'язку зі справами відносин з Україною та історичним спадком.

   • Румунія: Румунія також має свої етнічні конфлікти, зокрема в контексті прав мадярської меншини.

Узагальнюючи, обидві країни вживають заходів для захисту національних інтересів і прав міноритетів відповідно до своєї історичної та етнічної специфіки. Однак політика в кожній країні може змінюватися з часом та залежить від політичного уряду, що знаходиться при владі.