Question

Особливості державної влади Давнього Риму​

Answer 1

Ответ:

Объяснение:

Державна влада є особливим різновидом соціальної влади. Якщо у первісному суспільстві соціальна влада має публічний (суспільний) характер, то в класово-організованому — політичний. У державі ми маємо справу з політичною владою. В аналізі політичних систем суспільства влада посідає таке саме місце, як гроші в економічних системах: вона має міцні корені в суспільному і приватному житті громадян.

Яке співвідношення політичної та державної влади?

Є дві точки зору з цього питання:

• «політична влада» і «державна влада» — поняття тотожні, оскільки політична влада походить від держави і здійснюється за її прямої або опосередкованої участі;

• «політична влада» і «державна влада» — поняття не тотожні, однак усяка державна влада є політичною.

Дійсно, політична влада нерозривно пов'язана із владою державною, знаходить у ній своє продовження. Державна влада — головний, типовий засіб здійснення політичної влади.

Будь-яка державна діяльність потребує керівництва, керівництво — влади, а будь-яка влада — легітимності. Ознаки (риси) державної влади:

1) публічна влада — виступає від імені всього суспільства (народу), має «публічну» основу своєї діяльності (казенне майно, власні прибутки, податки);

2) апаратна влада — концентрується в апараті, системі органів держави і через ці органи здійснюється;

3) верховна влада — юридичне уособлює загальнообов'язкову волю всього суспільства, має у своєму розпорядженні монопольне право видавати закони і спиратися на апарат примусу як на один із засобів дотримання законів та інших правових актів;

4) універсальна влада — поширює владні рішення на усе суспільство: вони є загальнообов'язковими для всіх колективних і індивідуальних суб'єктів;

5) суверенна влада — відділена від інших видів влади усередині країни (від партійної, церковної та ін., від влади інших держав). Вона незалежна від них і має виключне монопольне становище у сфері державних справ;

6) легітимна влада — юридично (конституційно обгрунтована і визнана народом країни, а також світовою спільнотою. Наприклад, представницькі органи набувають легітимності в результаті проведення виборів, передбачених і регламентованих законом.

Нелегітимна влада вважається узурпаторською. Узурпацією є порушення правових процедур при проведенні виборів або їх фальсифікація. Зловживання легітимною владою, тобто використання її в протизаконних цілях на лихо суспільству і державі, перевищення владних повноважень, є також узурпацією влади.

Легітимність (у широкому розумінні) — це визнання правомірності державної влади населенням і міжнародним співтовариством. Визнання законності її походження і способу встановлення означає одержання владою кредиту довіри з боку народу, згоду народу підкорятися. У вузькому розумінні — це визнання законності влади, утворення її відповідно до процедури, передбаченої правовими нормами. Вимога легітимності виникла як реакція проти насильницької зміни влади в державі, усвідомлення суспільством переваги порядку і стабільності над порушенням загальновизнаних норм, захопленням влади силою. Є дві позиції в розумінні легітимності влади: 1) ліберально-демократична позиція полягає у визнанні влади, що сформувалася в результаті демократичних процедур; 2) прагматична позиція віддає перевагу влади не стільки виборній, скільки здатній опанувати складну ситуацію і підтримувати в суспільстві порядок.

Стаття 5 Конституції України говорить: «Ніхто не може узурпувати державну владу»;

7) легальна влада — узаконена у своїй діяльності, в тому числі у застосуванні сили в межах держави (наявність спеціально створених органів для утримання влади і втілення її рішень у життя). Легальність — це юридичне вираження легітимності: здатність втілюватися в нормах права, функціонувати в межах закону. Діяльність легальної влади спрямована на стабілізацію суспільства. Нелегальна влада (наприклад, мафіозна, злочинна) діє поза рамками закону, вносить беззаконня і безладдя до суспільства.

Яке співвідношення держави і державної влади?

Поняття «держава» і «державна влада» — близькі і багато в чому збіжні. У ряді випадків вони вживаються як тотожні, взаємозамінні. Але між цими поняттями є й відмінності. Поняття «держава» є місткішим: воно охоплює не лише владу саму по собі, але й інші інститути, органи влади. Державна влада — це самі владостосунки (керівництво /панування/ — підкорення).

Answer 2

Давній Рим мав велику історію та багатий досвід у сфері державного управління. Ось основні особливості державної влади Давнього Риму:

1. Республіка та імперія: Державна влада в Давньому Римі почалася як республіка, де влада належала сенату, патриціям (аристократії) та плебеям (звичайним громадянам). З часом Рим став імперією, де влада сконцентрувалася в руках імператора.

2. Сенат: Сенат був найважливішим законодавчим та консультативним органом. Він складався з патриціїв, які були вищими класами суспільства. Сенатори мали великий вплив на ухвалення рішень та формулювання політики.

3. Консули: У республіці головними посадовцями були два консули, які обиралися щорічно та мали владу у цивільних та військових справах. Вони були найвищими посадовцями в республіці та мали великий авторитет.

4. Плебісцити: Плебісцити - це закони, які були ухвалені на плебеянських асамблеях (зборах). Вони стосувалися основних прав та обов'язків плебеїв і були рівнозначні до законів, ухвалених сенатом.

5. Преторианська гвардія: Імператорська гвардія, відома як преторіанці, була військовим формуванням, яке забезпечувало захист імператора. Вони також мали великий політичний вплив та можливість встановлювати чи змінювати імператорів.

6. Муніципії: Римська імперія була поділена на муніципії, що були місцевими урядовими одиницями. Кожна муніципія мала свої власні закони та уряд, але при цьому підпорядковувалася загальним законам Римської імперії.

7. Громадянські права: Громадяни Римської імперії мали певні права та свободи, наприклад, право на участь у виборах, право на власність та право на судовий захист.

8. Римське право: Римське право вплинуло на багато сучасних правових систем світу. Римські закони були систематизовані та записані у "Цивільному кодексі", що служило основою для багатьох європейських правових систем.

Ці аспекти державної влади в Давньому Римі були важливими для розвитку історії та культури, і вони залишаються предметом вивчення в сучасних історичних дослідженнях.